Самореферентність дискурсивної ідентичності

Authors

  • О.Ф. Яцина

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2015-30.%25p

Keywords:

трансформаційні суспільні процеси, фрагментарність, дискурс, ідентичність, практика, рефлексія, індивідуальний смисл, проблематизація, самореферентність

Abstract

У статті порушуються питання, пов’язані з проблематизацією ідентичності в умовах постмодерної реальності. Проблема ідентичності як дискурсивного утворення постмодерної реальності досліджується, виходячи із твердження про існування поліфонії ідентичностей на фоні соціальних змін. Проаналізовано положення теоретиків постмодерну про фрагментованість суб’єкта і дискурсивну природу ідентичності. Розглянуто положення про дискурс як спосіб буття соціальних інститутів. Результати теоретичного аналізу засвідчують, що феномен дискурсивної ідентичності спрямований на розуміння соціального як дискурсивної конструкції. Певний дискурс конструює певну дискурсивну ідентичність, що відповідає змісту дискурсу. Входження фрагментарності в життя сучасного суспільства виявляється в тому, що індивід вивільняється від штучності будь-яких стереотипів, феноменологічної редукції в цілому і прагне жити тим життям, що конструює. Індивід більше переймається цінностями приватного життя, індивідуальними правами на автономність, приватність. Досліджено, що здійснюючи певні індивідуальні і соціальні дії, індивід у такий спосіб здійснює пошук своєї ідентичності, він намагається дивитися на світ очима Іншого, і істина з цієї точки зору втрачає свою однозначність і набуває мозаїчності й поліфонічності. Розглядається ідея про ідентичність як самореферентне дискурсивне утворення як таке, що саме до себе визначає відношення значимості і здатність до самовизначення, самопізнання, самотворення, самовідтворення і самоздійснення. Зроблено висновок, що завдяки своїм характеристикам самореферентна ідентичність здатна не тільки конструювати себе в контекстах різних дискурсів, а й впливати на соціальні інститути, легітимізуючи у вигляді різних соціально-психологічних практик, різні способи життя, що розкривають інші способи соціального існування. У подальшому передбачається виявлення механізмів забезпечення самореферентності ідентичності на прикладі різних практик шлюбно-сімейного партнерства і батьківства.

References

Бауман З. От паломника к туристу : [электронный ресурс] /

З. Бауман. – Режим доступа : http://sj.obliq.ru/article/198

(20.04.2009). – Название с екрана.

Боришевський М. Концептуальні засади проблеми самотворення особистості / М.Боришевський // Психологія особистості. – 2013. – №1. – С. 39–47.

Каллиникос А. Антикапиталлистический манифест /

А. Каллиникос. – М., 2005. – 107 с.

Крылов А.Н. К вопросу о кризисе идентичностей /

А.Н. Крылов // Гуманитарные науки: теория и методология. – 2007. – № 3. – С. 95–104.

Липовецки Ж. Эра пустоты. Очерки современного индивидуализма / Ж. Липовецки; Пер.с

фр.В.В.Кузнецова. – Пб. :

«Владимир Даль», 2001. – С. 17.

Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон;

пер. с англ. М., 2006. – С. 25.

Тоффлер А. Третья волна / А. Тоффлер // США – экономика,

политика, идеология. – М., 1982. – №7. – 99 с.

Филлипс Л. Дж. Дискурс анализ. Теория и метод /

Л. Дж. Филлипс, М. В. Йоргенсен. – Харьков, 2004. – 72 с.

Хабермас Ю. В поисках национальной идентичности. Философские и политические статьи / Ю. Хабермас. – Донецк,

– С. 8.

Hall S. Introduction: Who Needs Identity? / S. Hall // Questions of Cultural Identity / Ed. by S. Hall P. Du Gav-London &

Thousand Oaks: SAGE publications, 1996. – P.1–17.

Thompson P. Between Identities / P. Thompson // Migration

and Identiti / Ed. by R. Benmavor and A. Skotnes. – New York:

Oxford University Press, 1994. – P.183–199.

How to Cite

Яцина, О. (2019). Самореферентність дискурсивної ідентичності. Collection of Research Papers "Problems of Modern Psychology", (30). https://doi.org/10.32626/2227-6246.2015-30.%p