Функціональна значущість психологічної ресурсності у структурі особистісного потенціалу

Abstract

Сформульовано проблему відсутності емпіричного обґрунтування ролі ресурсів у самоздійсненні людини. Емпіричним дескриптором особистісного потенціалу допущено й обґрунтовано життєстійкість. Визначено, що головними компонентами особистісного потенціалу є психологічна ресурсність, самоприйняття як напрям самоактуалізації, самотрансценденція як вектор екзистенції, персональна ресурсність, підтримка як напрям самоактуалізації, особистісно-екзистенційний ресурс віри у добро. Встановлено зв’язок психологічної ресурсності та «Person». З’ясовано, що зі зростанням у досліджуваних рівня психологічної ресурсності у них не встановлено вищого рівня «Person», у той час як особам з високим рівнем «Person» властивий вищий рівень психологічної ресурсності. На основі емпіричних результатів дослідження обґрунтовано, що саме психологічна ресурсність є компонентою особистісного потенціалу. Розкриття особистісного потенціалу виявляється як актуалізування психологічної ресурсності в такому напрямі як підтримка, тобто набуття людиною автономності та самовизначення щодо шляху служіння іншим. Ефектом розкриття особистісного потенціалу є актуалізація «Person», те, наскільки особа наблизилася до максимально повного самоздійснення. З «Person» пов’язані такі ресурси особистості, як любов, відповідальність, впевненість у собі, віра в добро, успіх. У координатах екзистенційної здійсненності психологічна ресурсність актуалізується у векторі самотрансценденції. Функцією психологічної ресурсності у розкритті особистісного потенціалу ми вважаємо забезпечення рівня інтенційності, за якого особа здатна реалізуватися в такому аспекті морально-етичного ставлення до Іншого як підтримка, і таким чином персоналізуватися.