Психологічні аспекти формування довірливих стосунків у дітей-сиріт як одна з умов стресостійкості

Abstract

У статті зроблено спробу проаналізувати та дослідити чинники і фактори формування довіри у дітей, що виховуються в умовах дитячого будинку. Вивчено проблеми виховання дітей в дитячому будинку, вказано на відсутність адекватних психологічних умов, які забезпечували б їх повноцінний розвиток. З’ясовано причини труднощів у побудові довірливих стосунків у системі «дитина-дорослий», «дитина-дитина». Розглянуто довіру на основі концепції Т.П.Скрипкіної , де акцентовано різноманіття феноменологічних проявів довіри,умов її виникнення,характеристики функціонування та закономірності існування, що залишаються універсальними у всіх сферах життєдіяльності людини, і саме тому вона виступає базовою умовою цілісної взаємодії людини зі світом. Встановлено, що саме довіра забезпечує можливість міжособистісної взаємодії в цілому та сприяє саморозкриттю людини, робить можливим формування психологічно комфортних умов життя і, відповідно, є важливим фактором стресостійкості. Констатовано, що довіра як самостійне соціально-психологічне явище виконує фундаментальні функції в житті людини та виступає умовою цілісної взаємодії людини зі світом; сприяє злиттю в сприйнятті людини минулого, сьогодення і майбутнього в цілісний акт. Показано, що довіра створює ефект цілісності буття людини, сприяє виникненню ефекту цілісності особистості, за допомогою довіри співставляється міра відповідності своєї поведінки, прийнятого рішення, мети, поставлених завдань як світові, так і самому собі. Встановлено, що за умови довіри дітей дорослим, їх словам, намірам, діям, вчинкам, цінностям, дорослі здатні допомогти дітям повірити в себе, знайти взаєморозуміння з навколишньою дійсністю та навчити правильно розуміти світоглядну позицію «іншого». Обґрунтоувано значимість довіри і любові, які здатні в умовах зіткнення дитини зі стресовою ситуацією допомогти їй швидко впоратися з тривожними переживаннями і виступити вагомим фактором стресостійкості.