Ефективне управління класом як спосіб навчити учнів розуміти літературні твори

Анотація

Мета статті – встановити ступінь розуміння школярами літературних творів на основі закономірностей прояву взаємозв’язку перцептивного, контекстуального й інтегративного образів, які формуються на різних етапах осмислення змісту прочитаного твору в ситуаціях розв’язання старшокласниками літературних задач в умовах різноманітного літературного оточення.

Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. У якості експериментального методу використано метод анкетування (респондентам було запропоновано авторські анкети, метою яких було вивчення якісних характеристик літературного середовища старшокласників).

Результати дослідження. На етапі анкетування діагностовано ступінь розуміння школярами літературних творів завдяки впливу літературного оточення, що визначалося на рівні вивчення думок учнів про літературу, специфіки відображуваної ними літературної реальності, засобів опанування літературною культурою. Визначено, що більшість учнів у відповідях на запитання відкритого типу мали неабиякі труднощі. Це виражалося у таких зверненнях старшокласників до експериментатора: «Я не знаю», «Нам не говорили» тощо. Подібні труднощі свідчили щодо орієнтації на фактичні знання, а не на стимулювання мислення школярів, що загалом відображало переважну спрямованість шкільного навчання. Це підтверджувалося також і тим, що інструкцію експериментатора («У випадках виникнення труднощів у процесі відповіді на складне запитання не відповідати на нього відразу, а подумати і відповісти на нього пізніше») учні, як правило, не виконували в другій її частині.

Висновки. Доведено, що, читаючи літературний твір, людина спочатку висуває припущення щодо змісту і смислу інформації, потім відбувається розчленування тексту, виокремлення його основних, базових елементів. Визначено, що завдяки мисленнєвій діяльності читач об’єднує ці елементи у єдине структурне ціле. Таким чином реципієнт знаходить смисл інформації певного літературного твору. Тому розуміння слід розглядати як результат мисленнєвої діяльності суб’єкта, внаслідок якого людина активно використовує наявні фактичні знання і тим самим стимулює роботу думки у бажаному для себе напрямку.

Доведено, що розуміння літературного твору може відбутися без активної мисленнєвої діяльності читача. У цьому разі йдеться про так зване розуміння-пригадування, тобто у випадках, коли людина вже читала запропонований твір раніше. За потреби зрозуміти новий, незнайомий для читача твір, розуміння проходить низку етапів і завжди передбачає здійснення активної мисленнєвої діяльності суб’єкта.

Схарактеризовано процес розуміння літературного твору як певний трансіндивідуальний дискурс. У цьому випадку провідними є три основні регістри психіки – Реальний, Уявний і Символічний. Отже, розвиток людських (свідомих) форм відображення дійсності цілком детермінується сферами суспільства і культури.