Особливості міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей старшого дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми міжособистісних сімейних стосунків. Запропоновано визначення поняття «міжособистісні сімейні стосунки» та виокремлено його показники сформованості, об’єднані у компоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий. Наголошено на важливості взаємозв’язку компонентів системи міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із тяжкими порушеннями мовлення. Засвідчено, що цілеспрямовані дослідження когнітивного,  емоційного  та  поведінкового  компонентів  системи  міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ, із позиції як батьків, так і дітей залишилися поза увагою фахівців. Представлено діагностичні методики міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей старшого  дошкільного  віку  з  тяжкими  порушеннями  мовлення.  Узагальнення особливостей усіх показників системи міжособистісних сімейних стосунків дало підстави встановити, що значний вплив на матерів дітей із ТПМ мають чинники бажаності позитивної соціальної оцінки і травматизації від ситуації народження та виховання дитини з порушеннями мовленнєвого розвитку. Встановлено, що батьки дітей із ТПМ мають більший ступінь незадоволеності подружніми та дитячо-батьківськими стосунками і високу тенденцію до низької оцінки своєї обізнаності щодо особливостей дитини, що виражається у нестійких уявленнях дітей із ТПМ про ієрархію та сімейні ролі міжособистісних сімейних стосунків і дисбаланс гармонійних емоційних стосунків у сім’ї. Констатовано, що наявність позитивної взаємодії у сім’ї не задовольняє потреби дитини з  ТПМ  у  сфері  спілкування  і  спільної  діяльності,  на  що  значно  впливає розходження позиції батьків щодо взаємодії з дитиною. Доведено, що народження дитини з ТПМ якісно впливає на зміну підтипу як подружніх, так і, згодом, дитячо-батьківських міжособистісних сімейних стосунків.  Зроблено  висновок,  що  якісні  та  кількісні  характеристики когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів на всіх етапах аналізу  констатувального  дослідження  репрезентують  тісний  взаємозв’язок усіх результатів, що стало узагальненою характеристикою сфери міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із ТПМ.