Психоаналітичні теорії розвитку особистості та психіки

Анотація

Автором проаналізовано проблему психічного розвитку особистості дитини та вплив навчання й виховання на розвиток, що у різних напрямках і підходах має своє особливе трактування. Підкреслено, що найбільш визнаною й авторитетною є глибинна психологія, в межах якої процес формування і розвитку особистості висвітлено досить фундаментально. Акцентується увага на тому, що завдання психолога – виявити переживання, які травмують людину, і звільнити від них особистість шляхом пригадування, свідомого аналізу витіснених потягів, розуміння причин неврозів. Констатується, що дослідження в галузі психопатології та психіатрії зумовили потребу вивчення ролі і дій неусвідомлюваних чинників, які визначають потреби й потяги особистості, її поведінку, що сприяло утворенню психоаналітичного напряму в психології (З. Фрейд). Зазначено, що концепція З. Фрейда, який торкнувся найважливіших складових психіки людини, про підсвідоме, увібрала в себе багато різноманітних спостережень, здогадів і припущень. Наголошено, що саме ранні стадії психосексуального розвитку є в психоаналізі визначальними факторами всього людського життя. Встановлено, що враження перших п’яти років, зрозуміло, майже цілком відносяться до сфери несвідомого, причому співвідношення забутого і витиснутого матеріалу (описове та динамічне несвідоме) складає основу конституціональної схильності людини до виникнення психічних порушень. Зроблено висновок, що психічний розвиток особистості розглядається глибинними психологічними школами як становлення свідомості, а динаміка відносин між усвідомлюваними та неусвідомлюваними частинами (сторонами, аспектами) психіки і складає власне психічний розвиток. Зазначено, що цю точку зору в тій чи іншій формі можна вважати загальною для більшості психоаналітиків, навіть якщо вони дотримуються різних поглядів на природу і сутність несвідомого та ступінь його впливу на особистість.