Природа соціального інтелекту особистості та його базові функції

Автор(и)

  • Едуард Івашкевич Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне, Україна https://orcid.org/0000-0003-0376-4615
  • Ліана Онуфрієва Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський, Україна https://orcid.org/0000-0003-2442-4601

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2019-44.98-119

Ключові слова:

соціальний інтелект, технічний інтелект, мистецький інтелект, інформаційний інтелект, функції соціального інтелекту, рефлексивно-корекційна функція, прогнозувальна функція, пізнавально-оцінна функція, комунікативно-ціннісна функція.

Анотація

У статті зазначено, що соціальний інтелект у психології розглядається як здатність людини правильно розуміти свою поведінку і поведінку інших людей у суспільстві. Ця здатність є вельми необхідною людині для ефективної міжособистісної взаємодії та успішної соціальної адаптації. Соціальний інтелект реалізує функціонування пізнавальних процесів, пов’язаних із відображенням людини як партнера по спілкуванню та діяльності. Основна функція соціального інтелекту – прогнозування поведінки інших. Наголошено, що кожен вид інтелекту вміщує певні здібності особистості до виконання певного виду діяльності. При цьому, наприклад, «лінгвістичний інтелект» автори називають саме «інтелектом», адже це – комплексне інтегральне утворення, що включає окремі здібності до виконання певного виду діяльності, а якщо ми говоримо про фахівця цієї сфери діяльності – і компетентності, що, в свою чергу, входитимуть до структури професійної компетентності особистості. Керуючись вузьким розумінням поняття «інтелект», у статті виокремлюються: соціальний інтелект; технічний інтелект; мистецький інтелект; інформаційний інтелект тощо. Функціями соціального інтелекту особистості є розуміння інших  людей, пристосування до вимог суспільства, пізнання поведінки соціальних об’єктів, когнітивні та поведінкові функції, функції розуміння дій інших людей і вплив на них, розуміння себе і моделювання поведінки відповідно до своїх потреб, цілей і здібностей, здатність висловлювати спонтанні судження про інших людей, прогнозувати поведінку інших людей, функції пристосування до життєвих ситуацій, розв’язання практичних завдань і ситуацій повсякденного життя, функція соціальної адаптації, функції розв’язувати завдання на суб’єкт-суб’єктному рівні, функції самоорганізації інтелекту, соціалізації в суспільстві, інтеріоризації соціальних норм і правил, вибір відповідної реакції у міжособистісній взаємодії, а також функції «забезпечення адаптивності в умовах, що постійно змінюються», «формування програми успішної міжособистісної взаємодії», «планування та прогнозування міжособистісних подій соціального середовища», «мотиваційна функція», «функція становлення соціальної компетентності», «саморозвиток», «самопізнання» та «самонавчання» тощо. Усі ці функції можна об’єднати такими узагальненими функціями, як пізнавально-оцінною, комунікативно-ціннісною і рефлексивно-корекційною. На різних етапах виконання діяльності провідною стає одна з функцій соціального інтелекту. Зокрема, пізнавально-оцінна функція переважає на початковому етапі, а інші дві функції створюють позитивні умови для реалізації першої.  Досягнення цілей пізнавальної діяльності великою мірою забезпечує комунікативно-ціннісна функція. Рефлексивно-корекційна функція за своєю суттю спрямована на актуалізацію сильних сторін і якостей та компенсацію слабких і неефективних рис і дій. Зазначено, що виокремлені функції соціального інтелекту особистості виявляються в їх супідрядності й взаємозв’язку.

Біографії авторів

Едуард Івашкевич, Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне

доктор психологічних наук, професор

Ліана Онуфрієва, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський

кандидат психологічних наук, доцент, професор кафедри, завідувач кафедри загальної  та практичної психології

Посилання

Ball, H. O., & Miedintsev, V. O. (2011). Osobystist yak indyvidualnyi modus kultury i yak intehratyvna yakist osoby [Personality as the individual mode of culture and as the integrative quality of a person]. Horyzonty osvity – Horizons of education, 3, 7–14 [in Ukrainian].

Bashirov, I. F. (2003). Social’nyj intellekt kak faktor uspeshnosti professional’noj dejatel’nosti voennogo psihologa [Social intelligence as a factor of the success of the professional activity of the military psychologist]. Candidate’s thesis. Moskva : RSL [in Russian].

Druzhinin, V. N. (1998). Intellekt i produktivnost’ dejatel’nosti: model’ «intellektual’nogo diapazona» [Intellect and productivity of the activity: the model of «intellectual range»]. Psihologicheskij zhurnal – Psychological Journal, 19 (2), 61–71 [in Russian].

Zasiekina, L. V. (2010). Profili znachennia slova yak funktsiia kohnitsii i kultury [Profiles of the word meaning as a function of cognition and culture]. Nauk. zapysky Ostrozkoi akademii. Seriia «Psykholohiia i pedahohika» – Scientific notes of Ostroh Academy. Series «Psychology and Pedagogy». Ostroh : Vyd-vо nаts. un-tu «Ostrozka akademiia», 66–75 [in Ukrainian].

Lukicheva, M. A. (2004). Razvitie social’nogo intellekta u studentov – bu-dushchih pedagogov [The development of social intelligence of students – future teachers]. Candidate’s thesis. Cherepovec : Cherepoveckij gosudarstvennyj universitet [in Russian].

Mykhalchuk, N. O. (2004). Psykholohichni zasady smysloutvorennia os-obystosti [Psychological foundations of personality making]. Naukovyi visnyk Pivdennoukrainskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. K. D. Ushynskoho: Zbirnyk naukovykh prats – Scientific Newsletter of the South Ukrainian State Pedagogical University named after K. D. Ushynskyi: Collection of research papers, 7, 66–71. Odesa [in Ukrainian].

Onufriieva, L. A. (2013). Doslidzhennia psykholohichnykh determinant rozvytku profesiinoi samosvidomosti ta osobystisnoi zrilosti maibutnikh fakhivtsiv sotsionomichnykh profesii [The study on the psychological determinants of the development of professional self-consciousness and personal maturity of future specialists of socionomic professions]. S. D. Maksymenko, N. O. Yevdokymova (Eds.). Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu imeni V. O. Sukhomlynskoho: zb. nauk. prats – Scientific Newsletter of Mykolaiv State University named after V. O. Sukhomlynskyi: Collection of research papers. Series «Psychological Sciences», 2, 10 (91), 227–233. Mykolaiv : MNU imeni V. O. Sukhomlynskoho [in Ukrainian].

Smulson, M. L. (2003). Psykholohiia rozvytku intelektu [Psychology of the intelligence development]. Kyiv : Nora-druk [in Ukrainian].

Holodnaja, M. A. (2002). Psihologija intellekta. Paradoksy issledovanija [The psychology of intelligence. Paradoxes of the research]. Sankt-Peterburg : Piter [in Russian].

Allport, G. W. (1954). The nature of prejudice. New York. 165 p.Baltes, P. B. (1987). Theoretical propositions of life-span developmental psychology, 23, 611–626.

Brown, L. T., & Anthony, R. G. (1990). Continuing the search for social intelligence. Personality and Individual Differences, 11, 463–470.

Ford, M. E., & Tisak, M. S. (1983). A future search of social intelligence. Journal of Educational Psychology. 75 (2), 196–207.

Gardner, H. (1983). Frames of mind: The theory of multiple intelligences. London : Heinemann. 178 p.

Guilford, J. P. (1956). The structure of intellect. New York : Psychol Bull, 63–99.

Keating, D. K. (1978). A search for social intelligence. Journal of Educational Psychology, 70, 218–233.

Kihlstrom, J. F., & Cantor, N. (2011). Social Intelligence. Retrieved from http://istsocrates.berkeley.edu/~kihlstrom/social_intelligence.htm.

Onufriieva, L. А. (2017). The Psychology of Professional Realization of a Future Specialist’s Personality: Theoretical and Methodological Aspect. Rzeszów : BonusLiber.

Thorndike, R. L. (1920). Intelligence and its uses. Harper’s Magazine, 227–235.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-03-19

Як цитувати

Івашкевич, Е., & Онуфрієва, Л. (2019). Природа соціального інтелекту особистості та його базові функції. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (44), 98–119. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2019-44.98-119