Психологічні засади фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт у процесі їх перебування на стаціонарному етапі лікування

Анотація

У статті розкрито психологічні засади фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт у процесі їх перебування на стаціонарному етапі лікування. Зазначено, що найбільш частими і тяжкими наслідками церебрального ішемічного інсульту є розлади рухової функції особистості. Характерним для хворих на церебральний ішемічний інсульт є поліморфізм рухових порушень. При цьому загальним для хворих є тільки випадання або порушення довільних рухів (виникнення геміпарезу або геміплегії). Інші клінічні симптоми є варіабельними і залежать певною мірою від розмірів ділянки ураження, її локалізації тощо. За оцінками різних авторів, стійкі розлади рухової функції спостерігаються у перші дні після захворювання у 70–80% хворих, які перенесли ішемічний інсульт. Відповідно до мети роботи і для розв’язання поставлених завдань було проведено дослідження 50 хворих на ішемічний інсульт, які мають розлади в ділянці внутрішньої сонної артерії в гострому і резидуальному періоді, які перебували на лікуванні в Тернопільській обласній комунально-клінічній психоневрологічній лікарні у січні-грудні 2018 р. Зазначено, що у більшості пацієнтів мав місце досить низький функціональний стан, що вимагає ретельного контролю за рівнем фізичного навантаження. Останнє й визначало методику проведених у подальшому відновлювальних заходів (вихідне положення для занять, тривалість занять, кількість виконуваних вправ розроблених симптомокомплексів, кратність повторення вправ, необхідність частішого фіксування даних зміни частоти серцевих скорочень і артеріального тиску у відповідь на фізичне навантаження). Розроблено авторську «Функціональну методику відновлення рухової функції хворих ішемічним інсультом з урахуванням їх психофізіологічних особливостей». Основними положеннями цієї методики є: 1) стабілізація психоемоційного стану пацієнта: зниження рівня тривожності, підвищення мотивації до занять фізичними вправами з курсу фізичної реабілітації; 2) актуалізація стабільного статичного і динамічного стереотипів пацієнта в усіх вихідних положеннях тулуба; 3) відновлення динамічного стереотипу: з огляду на те, що дистальний напрямок дії м’язів є обов’язковою передумовою для поступальних рухових актів, фізичні вправи повинні виконуватися послідовно, з поступовим підвищенням навантаження; 4) фізична реабілітація повинна проводитися з метою забезпечення безпеки реабілітаційних заходів, уникнення втоми або перенапруження серцево-судинної системи пацієнта і перевищення допустимого для хворого рівня навантаження. Зазначено, що запропонована функціональна методика фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт, заснована на вищеназваних засадах, є диференційованою, онтогенетично зумовленою, що вирішує завдання моделювання психофізіологічного ієрархічного контролю рухової функції з боку нервової системи, яка враховує особливості психоемоційного стану пацієнта, що актуалізувалися внаслідок захворю вання.