Психологічні шляхи формування підлітка як суб’єкта пізнавальної діяльності

Анотація

Мета дослідження – показати психологічні шляхи формування підлітка як суб’єкта пізнавальної діяльності завдяки проведенню констатувального дослідження в закладах середньої освіти.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.

Результати дослідження. Показано, що ефективне розв’язання проблеми суб’єктної активності особистості має бути пов’язаним із вирішенням питання про те, що насправді є джерелом пізнавальної діяльності. Отже, зовнішній сенс залежить від внутрішнього не тільки в тому плані, що будь-який зовнішній вплив реалізується лише через внутрішній смисл, але й внутрішній смисл має своє безпосереднє джерело активності і розвитку. Аналізуючи передсуб’єктні, в тому числі і генотипні впливи, в яких спресовано біологічні і соціальні передумови розвитку, ми вважаємо, що необхідно враховувати спонтанність у розвиткові суб’єкта. Слід враховувати парадигму суб’єктної активності особистості, становлення якої виявляється в поступовій зміні співвідношення між «Зовнішнім» і «Внутрішнім»: від переважальної спрямованості «Зовнішнє» через «Внутрішнє» до все більшого домінування тенденції «Внутрішнє» через «Зовнішнє».

Висновки. Враховуючи те, що становлення суб’єкта відбувається під впливом зовнішніх, природніх впливів, а також з урахуванням знань, вмінь і навичок особистості, набутих у процесі навчання і виховання, і, нарешті, з огляду на вимоги суспільства, ми можемо запропонувати наступну структуру пізнавальної діяльності суб’єкта. Змістом суб’єктної активності є ієрархія цілей, так чи інакше представлених у свідомості людини, та сформований суб’єктний досвід людини. Формою суб’єктності є, в свою чергу, усвідомлене саморегулювання діяльності і поведінки людини. Здійснення суб’єктної активності визначається взаємодією сформованих умінь саморегулювання і компонентів суб’єктного досвіду. Такими компонентами постають: 1) ціннісний досвід (пов’язаний із формуванням інтересів, етичних норм, ідеалів, переконань); 2) досвід рефлексії; 3) досвід актуалізації пізнавальної діяльності; 4) операціональний досвід; 5) досвід співпраці.