Психологічна мотивація учасників конфлікту як фактор успішної медіації

Анотація

У статті розглядається роль психологічної мотивації учасників конфлікту як одного з ключових чинників, що впливають на ефективність медіації у внутрішньогрупових конфліктах. Проаналізовано типи мотивації, що спонукають сторони до участі в медіаційному процесі, а також їхній вплив на готовність до співпраці, компромісу та досягнення взаєморозуміння. Особливу увагу приділено внутрішнім і зовнішнім мотиваційним чинникам, які можуть як сприяти, так і перешкоджати успішному врегулюванню конфлікту. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення практики медіації та підвищення її ефективності в соціальних і професійних групах.

Метою дослідження є визначення ролі та впливу психологічної мотивації учасників конфлікту на ефективність процесу медіації у внутрішньогрупових конфліктах, а також виявлення основних мотиваційних чинників, що сприяють або перешкоджають досягненню успішного врегулювання.

Методи дослідження. Для визначення психологічної мотивації учасників конфлікту застосовано три валідні методики: опитувальник Томаса-Кілмана (TKI) для виявлення стилю поведінки в конфлікті, шкалу мотивації до досягнення (AMS) для оцінки прагнення до самоствердження та домінування та методику DUTCH для емоційно- вольових характеристик і мотивації до збереження стосунків.

Результати дослідження. Пілотажне дослідження серед 1000 здобувачів освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського показало, що найпоширенішим стилем поведінки в конфлікті є співпраця (26%), що свідчить про мотивацію до взаєморозуміння. Компроміс обрали 22%, конкуренцію та уникнення – по 18%, а пристосування – 16%. Стиль співпраці корелює з емоційною стабільністю та низькою тривожністю, конкуренція – з прагненням до самоствердження. Отримані дані окреслюють мотиваційні моделі поведінки студентів у конфліктних ситуаціях і слугують основою для медіаційних програм у закладах освіти.