Феномен психологічної ресурсності особистості в парадигмі екологічної психології

Анотація

Метою нашої статті є проаналізувати феномен психологічної ресурсності особистості в парадигмі екологічної психології.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом нашого дослідження було констатувальне дослідження.

Результати дослідження. Виходячи із отриманих нами результатів констатувального дослідження, ми пропонуємо різні підходи до поняття «психологічна ресурсність особистості». Її розглядають передусім як деякий результат професійної діяльності практичного психолога як цілісної, гармонійної, самоврядувальної системи, яка забезпечує професійну діяльність практичного психолога на рівні «оперативного спокою», дозволяючи фахівцеві не лише найбільш оптимально протистояти різним природним та соціальним факторам оточуючого середовища, а й активно та цілеспрямовано впливати на них. Це визначення справедливо підкреслює системну організацію психологічної ресурсності особистості майбутніх практичних психологів та значущої ролі цілеспрямованої професійної діяльності практичного психолога. У той же час важливо вказати на те, що зумовлює цю спрямованість і який результат можна вважати найбільшою мірою оптимальним. Останній аспект у визначенні психологічної ресурсності особистості практичного психолога мається на увазі, якщо психологічна ресурсність особистості (тобто психологічна ресурсність особистості лише на рівні психічних функцій у всьому інтегральної зв’язку її складових) ми розцінюємо як процес, у результаті якого реакція майбутніх практичних психологів у відповідь на зміни середовища здійснюється із включенням до структури професійної діяльності практичного психолога раніше набутого професійного досвіду.

Висновки. Доведено, що психологічну ресурсність особистості майбутніх практичних психологів можна визначати як процес встановлення оптимального співвідношення особистості та навколишнього середовища в ході здійснення властивої для психолога професійної діяльності, яка дозволяє майбутнім практичним психологам задовольнити актуальні потреби професійної діяльності практичного психолога та реалізувати пов’язані з ними значущі цілі (за збереження психічного та фізичного здоров’я), забезпечуючи водночас відповідність психічної діяльності людини, її поведінки вимогам розвитку психологічної ресурсності особистості.