Дослідження біомеханічних параметрів кікбоксерів із різним стажем тренувань
DOI:
https://doi.org/10.15391/ed.2024-2.07Ключові слова:
кікбоксинг, стаж тренувань, біомеханічні показники, осі, сегментиАнотація
Мета: здійснити порівняльний аналіз біомеханічних показників кікбоксерів із різним стажем тренувань. Матеріал та методи. Дослідження проведено за участю 23 кікбоксерів, які були розподілені на 2 групи. 1 група – 11 спортсменів, середній вік (14,00±0,56) років, стаж тренування (0,65±0,18) років. 2 група – 12 спортсменів, середній вік (13,75±1,04) років, стаж тренування (5,00±0,58) років. Антропометричні дослідження включали визначення довжини та маси тіла. Розрахунок основних біомеханічних параметрів здійснено згідно спеціальних рівнянь регресії. Визначали масу окремих сегментів кінцівок, положення центрів мас на повздовжній осі сегментів та головні центральні моменти інерції відносно основних осей тіла людини (сагітальної, фронтальної та повздовжньої). Визначали медіану, 1 і 3 квартилі. Вірогідність відмінностей в групах оцінювали за допомогою непараметричного критерію Розенбаума (Q). Результати: встановлено значущі відмінності всіх визначених параметрів. Спортсмени 1 групи мали більші показники маси стопи (Q=7), гомілки (Q=7), стегна (Q=6), кисті (Q=8), передпліччя (Q=6) та плеча (Q=6). У 1 групі розташування центру мас на повздовжній осі сегменту було далі від проксимального кінця. Це стверджено для стопи (Q=8), гомілки (Q=7), стегна (Q=6), кисті (Q=7), передпліччя (Q=6) та плеча (Q=6). При порівняльному аналізі головних центральних моментів інерції у 1 групі ці показники були значно більше, ніж у 2 групі. Для сагітальної осі це доведено для стопи (Q=7), гомілки (Q=7), стегна (Q=8), кисті (Q=8), передпліччя (Q=8), плеча (Q=7). Для фронтальної осі: стопа (Q=7), гомілка (Q=7), стегно (Q=8), кисть (Q=7), передпліччя (Q=8), плече (Q=8). Для повздовжньої осі: стопа (Q=8), гомілка (Q=7), стегно (Q=6), кисть (Q=8), передпліччя (Q=6), плече (Q=6). Висновки. Проведений порівняльний аналіз виявив наявність відмінностей біомеханічних показників у кікбоксерів різної кваліфікації. Більш досвідчені спортсмени характеризувалися меншими значеннями всіх визначених показників. Менша величина маси сегментів відбиває більшу швидкість за рахунок зменшення інертності. Зростання головних центральних моментів інерції по всіх осях у менш досвідчених спортсменів доводить більшу інерцію, що повинно бути оцінено як свідоцтво меншої технічної підготовленості. Використання біомеханічних закономірностей при аналізі техніки кікбоксингу дозволяє виділити головні і провідні ланки, які забезпечують високий результат, а оцінка якості виконання рухів дозволяє удосконалити спортивну техніку. Розраховані біомеханічні критерії можуть використовуватися у якості інструменту оцінки технічної підготованості спортсменів кікбоксингу. Їх практичне застосування змогу оптимізувати підготовку, удосконалити моніторинг функціонального стану кікбоксерів.
Посилання
Козубенко, О.С. & Тупєєв, Ю.В. (2015). Біомеханіка фізичних вправ: навчально-методичний посібник. Миколаїв: МНУ ім. В.О. Сухомлинського.
Лапутин, А.Н. (1976). Биомеханика физических упражнений. Київ: Вища школа.
Лапутін, А.М., Гамалій, В.В., Архипов, О.А., Кашуба, В.О., Носко, М.О., & Хабінець, Т.О. (2001). Біомеханіка спорту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів з фізичного виховання і спорту. Київ: Олімпійська література.
Подрігало, Л.В., & Володченко, О.А. (2016). Порівняльний аналіз біомеханічних аспектів кік-боксу та інших одноборств. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, 139(1), 145–149.
Ambroży, T., Jarosław, O., Stanula, A., Kwiatkowski, A., Błach, W., Mucha, D., & Andrzej, K. (2016). A Proposal for Special Kickboxing Fitness Test. Security dimensions International & National Studies, 20, 96–110. DOI:10.24356/SD/20.5
Baitel, I., Deliu, D., Cordun, M., & Angelescu, L. (2016). Comparative study of kinematic parameters of circular punch applied in semi-contact and full-contact system. European Proceedings of Social and Behavioural Sciences, 447–454. DOI:10.15405/epsbs.2016.06.62
Brito, C. J., Aedo-Muñoz, E., & Miarka, B. (2020). Judo performance: kinanthropometric importance for technical tactical and biomechanics. Revista Brasileira de Cineantropometria e Desempenho Humano, 22, 1–7. DOI:10.1590/1980-0037.2020v22e76584
Deliu, R, Stoica, M, & Dragomir, A. (2023). Possibilities to objectify the technical elements of martial arts - kickboxing with the help of kinematic analysis. Human Movement: New Paradigms in a Changing World, 23–35. DOI:10.51267/icehhm2022bp03
Hariono, A., Rahayu, T., & Sugiharto. (2017). Developing a Performance Assessment of Kicks in the Competition Category of Pencak Silat Martial Arts. The Journal of Educational Development, 5(2), 224–237.
Korobeynikov, G., Stavinskiy, Yu., Korobeynikova, L., Volsky, D., Semenenko, V., & Zhirnov, O. (2020). Connection between sensory and motor components of the professional kickboxers' functional state. Journal of Physical Education and Sport, 20(5), 2701-2708. DOI:10.7752/jpes.2020.05368
Kutniawan, P.B., Rahayu, T., Setyawati, H., & Hartono, M. (2021). Basic Movement Standardization of the Pathol Sarang Martial Sport. Medico Legal Update, 21(1), 1591–1600. DOI:10.37506/mlu.v21i1.2548
MacHado, S.M., Osório, R.A.L., Silva, N.S., & Magini, M. (2010). Biomechanical analysis of the muscular power of martial arts athletes. Medical and Biological Engineering and Computing, 48(6), 573–577. DOI:10.1007/s11517-010-0608-z
Marfell-Jones M., Olds T., Stewart A., & Lindsay Carter, L.E.. (2012). ISAK manual, International standards for Anthropometric Assessment. In International Society for the Advancement of Kinanthropometry. The University of South Australia Holbrooks Rd, Underdale, SA: Australia.
Neto, O.P. (2011). Biomechanics of martial arts and combative sports. In Sports Medicine and Training Tools, 89–108.
Rydzik, Ł., & Ambroży, T. (2021). Physical fitness and the level of technical and tactical training of kickboxers. International Journal of Environmental Research and Public Health, 18(6), 1–9. DOI:10.3390/ijerph18063088
Szafrański, K., & Boguszewski, D. (2015). Comparison of maximum muscle torque values of extensors and flexors of the knee joint in kickboxing and taekwondo athletes. Journal of Combat Sports and Martial Arts, 6(2), 59–62. DOI:10.5604/20815735.1193625
Volodchenko, A.A., Podrigalo, L.V., Rovnaya, O.A., & Podavalenko, O.V. (2018). The prediction of success in kickboxing based on the analysis of morphofunctional, physiological, biomechanical and psychophysiological indicators. Physical education of students, 22(1), 51–56. DOI:10.15561/20755279.2018.0108.
Wąsik, J., Mosler, D., Góra, T., & Scurek, R. (2023). Conception of effective mass and effect of force – measurement of taekwon-do master. Physical Activity Review, 11(1), 11–16. DOI:10.16926/par.2023.11.02
Yao, Y. (2023). Application of sports biomechanics in the technical analysis of taekwondo kicking. Revista Brasileira de Medicina Do Esporte, 29. DOI:10.1590/1517-8692202329012022_0379
Zhang, J., Qu, Q., An, M., Li, M., Li, K., & Kim, S. (2022). Influence of Sports Biomechanics on Martial Arts Sports and Comprehensive Neuromuscular Control under the Background of Artificial Intelligence. Contrast Media and Molecular Imaging, 14. DOI:10.1155/2022/9228838
