Організаційно-управлінські засади реабілітаційного супроводу спортсменів з вільної боротьби на етапі відновлення після травм

Анотація

Мета. Розробити ефективну організаційно-управлінську модель фізичної реабілітації спортсменів з вільної боротьби на етапі післятравматичного відновлення. Матеріал та методи. У дослідженні використовувались біомеханічні методи (вимірювання амплітуди рухів у колінному суглобі (ROM-тест), станова динамометрія для оцінки сили м’язів нижніх кінцівок, степ-тест на витривалість (Modified Harvard Step Test)) та тести для визначення фізичної підготовленості (тест «човниковий біг 5×10 м» на швидкість та координацію, статичне балансування на нестійкій платформі (30 секунд)). Додатково у дослідженні використовувався метод анкетування за шкалою VAS (визначення рівня болю), SF-36 Health Survey (оцінка якості життя). У дослідженні взяли участь 30 спортсменів - борців вільного стилю, які є членами спортивного клубу «Колізей» НТУ «ХПІ». Усі учасники були чоловіками віком від 18 до 25 років, що мали досвід змагальної діяльності не менше 5 років. Результати. У ході дослідження було оцінено ефективність індивідуалізованої програми фізичної реабілітації для 30 борців вільного стилю на етапі післятравматичного відновлення. За результатами статистичного аналізу, виконаного за допомогою критерію t-Стьюдента для залежних вибірок, було встановлено достовірне покращення всіх досліджуваних показників (p<0,05). Зокрема: амплітуда рухів у колінному суглобі зросла з 91,17°±3,71 до 96,2°±3,98; сила м’язів нижніх кінцівок зросла з 60,04±2,45 кг до 63,02±2,58 кг; частота пульсу після степ-тесту зменшилась з 85,83±4,1 bpm до 83,92±4,62 bpm, що свідчить про покращення витривалості; швидкість виконання човникового бігу покращилася з 13,39±0,54 с до 12,08±0,59 с; тривалість утримання рівноваги на нестійкій платформі зросла з 21,64±2,8 с до 25,7±3,02 с; рівень болю за шкалою VAS зменшився з 6,7±1,1 до 4,2±1,0; загальний бал фізичного компоненту SF-36 зріс із 58,3±8,5 до 71,6±7,2. Отримані дані демонструють високу ефективність впровадженої реабілітаційної програми, яка дозволила не лише відновити функціональний стан спортсменів, а й суттєво покращити їх суб’єктивне самопочуття та якість життя. Це свідчить про доцільність застосування індивідуалізованих програм у відновленні борців після травм, а також підтверджує важливість інтеграції багаторівневої діагностики та адаптивного тренувального впливу в сучасній спортивній реабілітації. Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про високу ефективність індивідуалізованої програми фізичної реабілітації борців після травм. Запропонований комплекс вправ забезпечив достовірне покращення функціональних показників, зниження больового синдрому та зростання якості життя спортсменів. Це підтверджує доцільність застосування поетапного, адаптованого під потреби кожного спортсмена підходу до відновлення у сфері спортивної медицини та реабілітації.