Вдосконалення техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів 17-18 років

Анотація

Мета: виявити вплив тренування дзюдоїстів з спаринг-партнерами різної кваліфікації та ваги на рівень їх техніко-тактичної підготовленості. Матеріал і методи. Під час педагогічного дослідження застосовувався метод експертних оцінок. Експерти оцінювали техніку виконання кидків спортсменів, що досліджуються. Під час дослідження застосовувались наступні методи: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, педагогічні спостереження, метод експертних оцінок, методи математичної статистики. Для реалізації мети та поставлених завдань було проведено педагогічне дослідження. Для перевірки ефективності запропонованої методики спеціальної підготовки проводився педагогічний експеримент. Учасники експерименту – члени спортивного клубу з дзюдо «Слобожанець» (м. Харків) складали 5 груп. Вік випробовуваних – 17-18 років. Результати: всі спортсмени були поділені на контрольну та експериментальну групи, та були розподілені на п’ять груп. До першої, другої і п’ятої групи входило по 12 спортсменів, до третьої і четвертої по 11 юних дзюдоїстів. Нами проводився підбір спаринг-партнерів як удосконалення підготовки борців що дозволяє виконати головну мету, суть якої зводиться до оптимізації та індивідуалізації техніко-тактичної підготовки за допомогою ціле направленого підбору різних за вагою і кваліфікацією спаринг-партнерів. У кінці експерименту експерти оцінювали вірність виконання таких технічних показників: виведення з рівноваги суперника; робота та положення рук, ніг та тулубу; контроль суперника під час кидку та приземлення. Аналізуючи результати досліджень спостерігаємо наступні особливості техніко-тактичної підготовленості: дзюдоїсти 5-ої групи мають відносно більші показники кількості спроб проведення техніко-тактичних дій, активності, кількості оцінених дій, кількісного показника ефективності та результативності; і менші величини вимірів різносторонності технічної підготовленості, рухової асиметрії, обсягу технічних дій та якісного показника ефективності ніж борці 1-4 груп. Ефективність виконання кидків покращилась у дзюдоїстів всіх дослідних груп, у спортсменів груп 2,3,4 цей показник значно збільшився в порівнянні з борцями групи 1 і 5. Висновки. В результаті аналізу матеріалів дослідження, були виявлені специфічні особливості технічного арсеналу борців різних стилів і розвитку морфо-функціональних показників, що дозволило розробити типажі (моделі) з наявними їм перевагами і недоліками, сильними і слабкими сторонами змагальної манери. Ефективність застосування кидків в змаганнях за програмою «День боротьби», склала експериментальна 40 % і контрольна 30 %.