Проблеми термінологічної уніфікації у сфері державного управління транскордонним рухом культурних цінностей

Анотація

Мета дослідження полягає у виявленні термінологічних неузгодженостей та прогалин адміністративного регулювання у сфері контролю транскордонного руху культурних цінностей задля поліпшення державного управління у цій сфері при одночасному забезпеченні прав громадян. Методологія дослідження. У роботі використано методи документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об’єктивної істини, що дало змогу системно простежити та порівняти термінологічні особливості у сфері охорони культурного надбання – в Україні, з одного боку, у міжнародних конвенціях – з іншого боку, за документами судової влади вивчити судову практику. Метод об’єктивної істини реалізується шляхом перехресної перевірки вихідних даних дослідження із декількох джерел, опори на судову практику та цифровий (статистичний) матеріал. Використання вказаних методів сприяло отриманню власних теоретичних і практичних результатів. Наукова новизна полягає у постановці й розробці актуальної теми, яка раніше не одержала всебічного наукового висвітлення та досліджується вперше. Обґрунтовано ефективність використання ідеї матричного підходу задля наочного системного порівняння термінологічних особливостей різних міжнародних та національних актів у сфері охорони культурного надбання та з’ясування кращих практик державного регулювання. Висновки. Державне управління транскордонним рухом культурних цінностей є складовою частиною державної політики в галузі культури і стосується проблематики забезпечення збереження культурних цінностей та доступу до них. Натомість у правовому полі охорона культурних цінностей не має належного термінологічного забезпечення. Встановлена суперечливість та неповнота вітчизняного правового регулювання у сфері вивезення-ввезення культурних цінностей, наприклад, при порівнянні Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», з одного боку, та Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), який орієнтується на міжнародні конвенції, з іншого боку. Відсутність критеріїв для визначення культурних цінностей, які мають користуватися охороною, створює ситуацію правової невизначеності при перевезенні певних видів цінностей через кордон, що порушує права громадян.