НАРОДНО-СЦЕНІЧНИЙ ТАНЕЦЬ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ В ХОРЕОГРАФІЧНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Анотація

Мета дослідження – виявити основні напрями розвитку народно-сценічного хореографічного мистецтва Тернопільщини за радянських часів. Методологія. Застосовано комплекс методів, що включає аналіз літературної та джерельної бази, систематизацію фактів за хронологічним принципом, аналіз цілісної системи хореографічного мистецтва як триєдність самодіяльного та професійного мистецтва, а також освітнього процесу з підготовки кадрів хореографів. Наукова новизна. Вперше комплексно осмислено розвиток народно-сценічної хореографії Тернопільщини радянського періоду крізь призму загальнодержавних тенденцій. Висновки. Виявлено основні вектори розвитку народно-сценічної хореографічної культури в Тернопільській області 1945–1991 рр., що корелюють із загальнодержавними тенденціями, основні з яких: створення за державної підтримки широкої мережі самодіяльних танцювальних колективів народно-сценічного танцю («Чайка», Чортків; «Веселка», Почаїв; «Пролісок», Підволочиськ тощо), відкриття закладів хореографічної освіти з метою підготовки кадрів для самодіяльності та професійних танцювальних колективів (Теребовлянське культурно-освітнє училище), створення професійних ансамблів народно-сценічного танцю («Надзбручанка», Тернопіль). Система самодіяльності та професійного народно-сценічного мистецтва стала засобом ідеологічного виховання всередині країни та пропаганди радянських досягнень за її межами. Одночасно спостерігались й позитивні тенденції популяризації сценічних форм народнотанцювальних творів, а в деяких випадках – консервація певних лексико-композиційних конструкцій, що були втрачені у фольклорному середовищі.