Розуміння терміну «реалізм» у мистецтвознавчій теорії Заходу (від 60-х років ХХ століття – до сьогодення)

Анотація

Метою статті є розкриття змісту терміну «реалізм» у наукових дослідженнях західних мистецтвознавців, визначення стану розвідки означеного питання за межами пострадянської мистецтвознавчої доктрини. Методологією дослідження є застосування герменевтичного методу, за допомогою якого виявлялось значення терміну «реалізм» через інтерпретацію  вживання цього слова у найрізноманітніших текстових джерелах, що стосуються сфери культури; історико-генетичного методу, яким здійснено дослідження переходу від семантичного (вузького) розуміння терміну – до широкого трактування впродовж проміжку часу від середини ХІХ століття – до теперішнього часу; історико-системного методу, за допомогою якого явище реалізму досліджено у системі зв’язків з політичним, культурним станом доби в історичному зрізі від часу появи терміну – до часів метамодерну. Науковою новизною є системний аналіз та введення у науковий обіг концепту реалізму в розуміння мистецтвознавчої джерельної бази, визначення стану дослідження проблематики реалізму у мистецтвознавчій теорії Заходу. Висновки. До сьогодні явище реалізму не вивчено досконало. Існує небагато праць західних теоретиків, у яких дослідження реалізму є системними. Західні науковці, з огляду на поширення терміну у сучасному художньому просторі,  уникають подання узагальнених, універсальних визначень; увага приділяється опису окремих течій, що, на думку істориків мистецтва, слід відносити до реалістичних. Таким чином, вивчення означеного питання  не є вичерпним у західній культурі та перебуває на початку шляху: саме на межі ХХ–ХХІ століть реалізуються спроби, по-перше, переглянути критичне ставлення до реалізму, закріплене у середині ХХ століття, а, по-друге, виділення ключових ознак, змісту цієї широко вживаної категорії.

Ключові слова: реалізм, реалістичне зображення, реалістичні течії, фігуративна композиція, ілюзіонізм, натуралізм.