Популярна культура як практика створення смислів і значень
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2022.266071Анотація
Мета роботи – концептуалізація феномену сучасної популярної культури як культурної практики, у ході якої створюються смисли та значення. Методологія. Застосовано загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез використано при розгляді основних робіт теоретиків популярної культури; завдяки системному методу популярну культуру розглянуто як єдине ціле з узгодженням її складових; порівняльний – для зіставлення особливостей популярної культури з іншими. Наукова новизна полягає в тому, що з погляду сучасних українських культурологічних студій уточнено визначення популярної культури з урахуванням смислотворчих процесів її творців. Висновки. Популярна культура є таким різновидом сучасної культури, у якій визнають важливість звичайного, повсякденного, а повсякденність сприймають як важливу складову культуроутворення. У повсякденному житті відбувається смислотворення, коли творцями популярної культури є не підготовлені фахівці, а звичайні люди-користувачі, споживачі культурних продуктів, які забарвлюють їх власними почуттями й емоціями, надають їм значення та смисли, відповідно до власних суджень та звичаїв. Таке бачення дає змогу перейти від спрощеного погляду на ієрархію з «високої» та «низької» культур до складнішої багатошарової картини функціонування сучасної культури.
Ключові слова: популярна культура, культурні дослідження, культуротворення, життєвий світ, повсякдення, культурні практики, сенсоутворення, створення значень.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.