МУЗЕЙНІ КОЛЕКЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277657Анотація
Мета роботи ‒ висвітлити питання музейних колекцій як джерелознавчої бази експертизи, яку на сьогодні вважають окремим напрямом науково-прикладних досліджень; уточнити спорідненість експертизи та атрибуції культурних цінностей, з урахуванням завдань і методів, які вони використовують під час науково-дослідної роботи. Методи дослідження. Для досягнення мети були використані аналітичний, історичний, гносеологічно-аксіологічний та метод теоретичного узагальнення з метою конкретизування проблеми використання музейних зібрань як джерельної бази експертизи культурних цінностей. Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному осмисленні можливості застосувати музейні колекції як джерельну базу для експертних досліджень з метою уточнення та поглиблення знань про культурні цінності. Розгляд музейних колекцій як основи експертних досліджень є спробою вийти за межі традиційного мистецтвознавства та зробити акценти на об’єктивних показниках, наблизитись до формування більш точних висновків. Крім того, використання музейних колекцій стимулюватиме дослідника бути уважним до деталей і мотивуватиме поглиблювати знання. Висновки. Для того щоб зрозуміти значущість джерельної бази експертних досліджень у системі захисту та популяризації культурних цінностей, було систематизовано наявні базові поняття. Встановлено спільність і взаємозалежність між експертизою та атрибуцією ‒ обґрунтована думка фахівця з багаторічним досвідом й унікальними знаннями. Верховенство музеїв у галузі експертизи має низку переваг, тому що кожна річ, з погляду музейника, має своє, чітко визначене місце в системі культурних цінностей.
Ключові слова: музей, музейна колекція, музейний предмет, джерела, культурні цінності, мистецтвознавча експертиза, державна експертиза культурних цінностей.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
