МУЗЕЙНІ КОЛЕКЦІЇ ЯК ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277657Анотація
Мета роботи ‒ висвітлити питання музейних колекцій як джерелознавчої бази експертизи, яку на сьогодні вважають окремим напрямом науково-прикладних досліджень; уточнити спорідненість експертизи та атрибуції культурних цінностей, з урахуванням завдань і методів, які вони використовують під час науково-дослідної роботи. Методи дослідження. Для досягнення мети були використані аналітичний, історичний, гносеологічно-аксіологічний та метод теоретичного узагальнення з метою конкретизування проблеми використання музейних зібрань як джерельної бази експертизи культурних цінностей. Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному осмисленні можливості застосувати музейні колекції як джерельну базу для експертних досліджень з метою уточнення та поглиблення знань про культурні цінності. Розгляд музейних колекцій як основи експертних досліджень є спробою вийти за межі традиційного мистецтвознавства та зробити акценти на об’єктивних показниках, наблизитись до формування більш точних висновків. Крім того, використання музейних колекцій стимулюватиме дослідника бути уважним до деталей і мотивуватиме поглиблювати знання. Висновки. Для того щоб зрозуміти значущість джерельної бази експертних досліджень у системі захисту та популяризації культурних цінностей, було систематизовано наявні базові поняття. Встановлено спільність і взаємозалежність між експертизою та атрибуцією ‒ обґрунтована думка фахівця з багаторічним досвідом й унікальними знаннями. Верховенство музеїв у галузі експертизи має низку переваг, тому що кожна річ, з погляду музейника, має своє, чітко визначене місце в системі культурних цінностей.
Ключові слова: музей, музейна колекція, музейний предмет, джерела, культурні цінності, мистецтвознавча експертиза, державна експертиза культурних цінностей.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
