ПОСТАВАНГАРД І НІМЕЦЬКЕ НЕОБАРОКО ХХІ СТОЛІТТЯ

Автор(и)

  • Василь Бабухівський

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2023.289847

Анотація

Метою даної роботи виступає виявлення стильових уточнень щодо такого всеохоплюючого і надзвичайно впливового від минулого століття напряму, як необароко, що сприймалося як відгалуження сукупного неокласицизму ХХ століття, з урахуванням поставангардного внеску від 1970-х років і пост-поставанградного («неопоставангардного») доданка від 2010-х – в умовах німецького музичного світу. Останній від часів Віденського класицизму утримував базисні позиції в художній музиці, суттєво постачаючи і на сьогодні репертуар виконавських подань. Методологічною основою дослідження виступає інтонаційний підхід, як він зазначився у роботах послідовників Б. Асаф’єва в Україні (публікації Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, ін.), а також з опорою на розробки інструментального виконавства одеської школи (праці З. Буpкацького, К. Мюльберга, інших науковців). Наукова новизна роботи зазначається через оригінальність подання смислу стильових дифузій інструментального мистецтва від ХХ до ХХІ століття, що дозволили відродити у виконанні твори, що минають художність на користь чи то церковного естетизму вираження, чи відверто традиціоналістського мислення, яке не асоціювалося із уявленнями про стильовий динамізм німецької музики останніх двох сторіч. Висновки. Необарокова стильова еклектика німецького мистецтва від ХХ століття уґрунтовувалася на внесках стильового екстремалізму П. Хіндеміта, що минало «м’які» виявлення у творах А. Цемлінського, З. Вагнера, Ф. Шмідта тощо, ведучи до «неошубертіанства» В. Рімма, що став визнаним лідером німецького музичного світу на зламі поставанагарду і пост-поставанградних надбань. Виконавська практика, виконуючи твори німецького композиторського поставангарду рівня Б. Ціммермана, Й. Відмана, А. Раймана, ін. майстрів, органічно це поєднала з відродженням спадку А. Цемлінського, Ф. Шрекера, З. Вагнера, Ф. Шмідта, а також композиторів доби бароко - Й. Мольтера, Г. Телемана, ін., мислення яких не співпадало з критеріями авторського твору Нового часу, але співвідносне із необароковим наповненням поставангарду композиціями, відзначеними церковним естетизмом в обминанням критерію художності, що зазначаємо терміном «необароко поставангарду» в музиці.

Ключові слова: бароко, необароко ХХ століття, неокласицизм, необароко поставангарду, німецький стиль в музиці, стиль епохи, поставангард.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-25

Номер

Розділ

Музичне мистецтво