МОДЕЛЬ ТІЛЕСНОСТІ «БУДЕННЕ ТІЛО» В ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІЙ СПАДЩИНІ МЕРСА КАННІНГЕМА
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2023.293711Анотація
Мета статті – виявити особливості формування моделі тілесності «буденне тіло» в системі танцю постмодерн на основі аналізу теоретико-практичного спадку Мерса Каннінгема. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний метод, методи аналізу та синтезу, типологічний, діалектичний та компаративістський метод, що посприяли з’ясуванню місця і ролі тілесності в окремих філософських та культурологічних позиціях, дослідженню проблеми тілесності загалом та моделі «буденне тіло» в концепції представників танцю постмодерн, розгляду теоретико-практичного спадку М. Каннінгема, осмисленню внутрішнього взаємозв’язку категорій «тіло» та «тілесність» у сучасному танці й ін. Наукова новизна. Проаналізовано понятійний конструкт тілесності, сформульований у межах танцю постмодерн; охарактеризовано культурно-історичну модель тілесності «буденне тіло» та виявлено особливості її репрезентації в практиках танцю постмодерн; проаналізовано зміни уявлення про тілесність у контексті трансформації соціокультурного простору 50–60-х рр. ХХ ст. та розглянуто осмислення тілесності в теоретико-практичному дискурсі танцю постмодерн М. Каннінгема. Висновки. В основі постмодерністської системи закладений принцип випадковості, що позиціюється як художнє вираження залучення багатьох тіл в простір дії не залежних від них сил. У пошуках способів звільнення від тілесних канонів, що були сформовані в соціокультурному просторі, Мерс Каннінгем методологічно використовував випадковість як принцип створення нової танцювальної тілесності, яка позбавлена цілісного образу і стає потоком. У процесі постійних експериментів, власне уявлення хореографа про те, що являє собою танець (те, як він відчувається в тілі, і те, який він має вигляд на сцені) еволюціонувало. Діяльність М. Каннінгема дозволила йому подолати обмеження власного смаку й надати пріоритет «руху заради руху»: танець більше не передавав історію, емоції або характеристики персонажів. Хореограф повністю відходить від усталених танцювальних лексиконів, відкриваючи засобами випадкових операцій новаторські способи організації і репрезентації тіл в просторі і часі. Враховуючи ці та численні додаткові інновації, в історії танцю постмодерн М. Каннінгем здійснив найбільший вплив на формування моделі тілесності «буденне тіло».
Ключові слова: сучасний танець, танець постмодерн, тілесність, модель тілесності «буденне тіло», М. Каннінгем.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.