Діалектика цінності в контексті координатного підходу

Анотація

Мета статті полягає в розкритті та обґрунтуванні характеру взаємодії базових (позитивних) категорій цінності (добро, краса та істина), розглянутих у контексті ціннісного координатного підходу. Методологією статті є, крім універсального загальнофілософського методу діалектики, культурологічного, аксіологічного, історичного та компаративного підходів, оприявнення сутності власне самого координатного підходу, який виступає методологічною моделлю функціонування свідомості людини та стверджує себе у філософському  критицизмі стосовно позицій верифікаціонізму Альфреда Аєра та в дискурсі основних категорій розгляду. Наукова новизна полягає в здійсненні критичного розбору аргументації А. Аєра щодо заперечення евристичної сили будь-яких метафізичних конструкцій з погляду логічного позитивізму та їх нездатності виступати підґрунтям смислової доказовості метафізики. Сутність заперечення базується на вказуванні зміни вихідних аргументів побудови суджень, на які спиралась логічні побудови А. Аєра, покладені в основу принципу верифікації. У результаті здійсненого розгляду обґрунтовано загальне положення, що, оскільки самі категорії істини, добра і краси не можуть бути визначені понятійно несуперечливо у своїй остаточній дефініції і до того ж не можуть бути викладені в однобічній, відірваній від своїх координатних складових репрезентації, їхній розгляд може бути здійснений тільки в синтезі образно-пізнавальної форми на підставі виявлення позиції суб’єкта судження. Ця позиція не верифікується в усталеному (аєрівському) розумінні, а постає вихідною точкою спонуки до реальної дії. Також ця позиція характеризується в поданому дискурсі як така,  що утворює силу мотивації (імпульс) ціннісного руху людини в реальності. Висновки. У статті обґрунтовано думку, що прагнення пізнання, яке історично виявляло себе в синкретичності сприйняття та освоєння світу архаїчною людиною в його сучасній картині, сформовано під домінуючим впливом раціонального наукового світогляду. Як безособова сфера суспільної діяльності, воно сприймається самостійним та самодостатнім джерелом власного породження. Водночас, втілене в індивідуальній свідомості суб’єкта, ключовою умовою функціонування якого є характеристика цілісності, воно виступає спонукою до оволодіння ним як окремим предметом. Розглянуте в ціннісних координатах пізнавальне прагнення постає онтологічною силою, яка утворює суперечливий трикутник, структура якого утримується в єдності напругою ціннісної енергії носія свідомості. Наявна та історично домінуюча практика розуміння кожної з координат означеного трикутника у відриві від інших призводить до світоглядного тупика. Його подолання вбачаємо можливим за умови прийняття ціннісної координатної моделі функціонування свідомості.