Творчість Георгія Якутовича на тлі розвитку української графіки 1960–1980-х рр.: до постановки питання

Анотація

Метою статті є дослідження провідних аспектів творчості українського графіка Георгія Якутовича (1930–2000) у період 1960-1970-х років, з акцентом на його внесок у розвиток українського графічного мистецтва. Методологія дослідження Методологія дослідження творчості Г. Якутовича базується на застосуванні комплексу методів, серед як надважливими стали: аналітичний, історико-типологічний, систематизація і синтез. Аналітичний метод спрямований на глибоке опрацювання літератури та джерел, що стосуються історії української графіки та творчого спадку Якутовича. Історико-типологічний аналіз допоміг розглянути мистецькі досягнення майстра у контексті соціально-політичних умов та культурних змін ХХ століття, мистецьких пріоритетів, які сформувались в українській графіці 1960–1980-х рр. Систематизація використовується для впорядкування матеріалу, здійснення його класифікації та окреслює основні етапи розвитку творчості митця. Синтез дав можливість інтегрувати результати досліджень з різних джерел, формуючи комплексне уявлення про творчий шлях митця. Наукова новизна статті ґрунтується на комплексному опрацюванні та узагальненні творчості Г. Якутовича в контексті мистецьких, культурних і соціальних процесів в Україні 1960-1980-х років. Висновки. Як інтерпретатор і новатор, Г. Якутович створив власну модерністську візуальну мову у друкованій графіці на фольклорні або історичні національні теми, досягаючи складної естетичної та культурної рефлексії, створюючи мистецький синкретизм, у якому символічно-орнаментальні мотиви є носіями культурного коду і колективної пам’яті, сформували нову модель національної ідентичності. У цьому контексті, ілюстрації функціонували як самостійні візуально-наративні філософсько-символічні системи, що взаємодіяли з текстом. Творча спадщина митця є значущим явищем в українському образотворчому мистецтві, що відображає постійний пошук автором оригінальності та інновацій, які піднесли українську книжкову культуру до нових висот. Його роботи підкреслюють культурне й суспільне значення української графіки епохи шістдесятництва-дисиденства, сприяють глибокому розумінню еволюції українського графічного мистецтва.