Імпресіоністичні тенденції в музиці українських композиторів

Анотація

Метою статті є дослідження української національної інтонації у контексті імпресіонізму, починаючи з його зародження на межі ХХ століття та до сучасного періоду. Аналіз ґрунтується на прикладах композиторських стилів К. Дебюссі, М. Равеля та Е. Саті, а також на подальшій трансформації стильових особливостей у творчості сучасних українських композиторів: Б. Лятошинського, А. Білошицького і В. Власова. Методи дослідження: історичний – використовується для опису подій, пов’язаних із виникненням напрямку музичного імпресіонізму; пошуковий – спрямований на виявлення значення поняття «музична інтонація» і слугує базою для подальшого пошуку імпресіоністичних тенденцій у партитурах українських композиторів; порівняльний – застосовується для виявлення спільних рис між композиторами-засновниками стилю та українськими композиторами; а також аналітичний і інтонаційно-драматургічний методи. Наукова новизна. У статті вперше досліджено вплив імпресіонізму на творчість українських композиторів, які працювали в жанрі народно-оркестрового виконавства. Проведено аналіз композицій та партитур з урахуванням імпресіоністичних тенденцій в українській музиці. Висновки. Розглянуто напрям «музичний імпресіонізм» у контексті національної європейської композиторської школи. Висвітлено особливості імпресіоністичного стилю в національному музичному мистецтві. Уточнено поняття «музична інтонація». Виявлено два етапи розвитку імпресіоністичних тенденцій в українській музиці, одним із яскравих представників якої є Б. Лятошинський. Розкрито імпресіоністичні тенденцій у творчості сучасних українських композиторів. Проаналізовано такі твори: «Чотири романси» з циклу «Місячні тіні» для високого голосу та фортепіано Б. Лятошинського, третя і п’ята частини з оркестрової сюїти «З глибини віків» – «Купальня Ольги» та «Древлянське попелище» А. Білошицького, а також оркестровий твір «Дівчина і море» В. Власова. Обґрунтовано їх образний зміст, стильові особливості та гармонічну структуру, що виявляє імпресіоністичні риси у контексті розвитку української музичної культури. Особлива увага приділяється аналізу інтонаційних елементів, що формують характерне звучання творів, їх темброве і ритмічне багатство, а також засобам вираження певних настроїв через національні гармонічні співзвуччя та характерність мелодичної структури.