Концепти «інтерактивність» та «інтеракція» в українській та зарубіжній культурологічно-мистецькій думці ХХІ століття
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2025.327936Ключові слова:
театр, історико-культурний простір, культурологічна думки, інтерактивність та інтеракціяАнотація
Метою статті виступає аналіз концептів «інтерактивності» та «інтеракції» в українській та зарубіжній культурологічній та театральній думці ХХІ століття. Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному підходів із застосуванням таких методів як аналіз, що допоміг висвітлити різницю між імерсивним та інтерактивним театром, узагальнення (для виокремлення основних підходів до інтерпретації інтерактивності) та порівняльний. Наукова новизна полягає у аналіз концептів «інтерактивності» та «інтеракції» в українській та зарубіжній культурологічній та театральній думці ХХІ століття. Висновки. Сьогодні в умовах діджиталізації мистецька діяльність шукає нові форми взаємодії з глядачем, де інтерактивність стає ключовим елементом комунікації. Дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців розкривають різні аспекти інтерактивності в театрі та культурно-мистецьких проєктах, а саме кросдисциплінарність, фокус на глядачі, співтворчість та імерсивність. О. Красненко аналізує інтерактивність як міждисциплінарне явище, що розвивається під впливом цифрових технологій. А. Боаль у концепції «театру пригноблених» розглядає активну участь глядача у виставі, пропонуючи методи форум-театру та невидимого театру. В. Вовкун акцентує увагу на співтворчості режисера з іншими митцями, що формує емоційно-залучений мистецький продукт. Хоман Д. та Хоман С. аналізують взаємодію театру з відеоіграми, використання імерсивних технологій та роль глядача як активного учасника дійства, що свідчить про постійний розвиток інтерактивності в мистецтві як ефективного способу комунікації та залучення аудиторії.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.