Сопілкове мистецтво в сольному виконавстві
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2025.327997Ключові слова:
сольне сопілкове виконавство, народна музика, академічне виконавство, модернізація, культурна ідентичність, шоу-бізнесАнотація
Мета статті – здійснити музикознавчу рефлексію щодо еволюції сольного сопілкового виконавства, визначити особливості його трансформації від народного музичного інструменту до самодостатнього явища сучасної академічної та популярної музики. Методологія дослідження ґрунтується на принципах систематизації, аналізу та узагальнення, що дозволило виявити закономірності розвитку сольного виконавства на сопілці та його роль у культурно-мистецькому просторі України. Використання історико-культурного підходу дало можливість простежити зміну статусу сопілки від традиційного побутового інструмента до символу національної ідентичності, інтегрованого у світові музичні процеси. Компаративний метод дозволив проаналізувати вплив модернізаційних процесів на репертуар, виконавську техніку та сценічний образ сопілкаря. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті особливостей еволюції сольного сопілкового виконавства, його адаптації до сучасного музичного середовища та впливу на формування української культурної ідентичності. Висновки. Роль сопілки в українській культурі зазнала значних змін: від старовинного народного інструмента вона перетворилася на сучасний засіб професійного виконавства. У ХХ столітті модернізація конструкції інструмента сприяла розширенню його технічних можливостей, що дало змогу інтегрувати сопілку в академічну музику. У першій третині ХХІ століття сольне виконавство на сопілці стало невід’ємною частиною світової музичної індустрії, що проявляється у поєднанні традиційного звучання з сучасними музичними стилями, зокрема у поп-музиці, етно-ф’южн, джазі та електронній музиці.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.