Культурна ідентичність на землях України IX–XII століть: від етнічної гетерогенності до культурного синтезу
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2025.338905Ключові слова:
культурна ідентичність, Київська Русь, етнічна гетерогенність, християнізація, міжкультурна взаємодія, Повість минулих літ, культурний синтез, середньовічна Україна, державотворенняАнотація
Мета статті – дослідити процес формування культурної ідентичності на землях України IX-XII століть та розкрити механізми культурного синтезу, що виникли на основі етнічної гетерогенності. Методологія дослідження полягає у застосуванні низки підходів: аналітичного для критичного оцінювання історичних джерел, міждисциплінарного для всебічного вивчення археологічних, лінгвістичних та літературних свідчень; системного з використанням цілого спектру методів (культурологічного, історичного, порівняльного, герменевтичного, теоретичного узагальнення) для ґрунтовного дослідження еволюції поняття «Русь» та міжкультурних взаємодій. Наукова новизна. Уперше в українській культурології здійснено комплексний аналіз трансформації культурної ідентичності від етнічного означення до територіально-політичної сутності. Висновки. Дослідження демонструє, що протягом IX–XII століть на території сучасної України сформувалася унікальна культурна модель, яка характеризувалася здатністю до синтезу різних традицій при збереженні власної самобутності. Культурні процеси цього періоду заклали основи для подальшого розвитку української ідентичності, визначивши її ключові риси: відкритість до міжкультурного діалогу, адаптивність та збереження культурної самобутності. Аналіз першоджерел виявляє, що етнічна гетерогенність стала не перешкодою, а каталізатором державотворення, створивши динамічну систему культурного обміну та синтезу, яка суттєво вплинула на наступні століття розвитку української культури в європейській сім'ї народів.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.