Субкультурний протест як форма культурної трансформації в умовах цифрової епохи

Анотація

Метою дослідження - комплексно проаналізувати феномен субкультурного протесту як форми культурної трансформації в умовах цифрової епохи, зокрема в українському контексті війни, візуальної комунікації та змін у культурній ідентичності, виявити характерні візуальні та семіотичні стратегії протесту, а також простежити їхню роль у формуванні нових моделей молодіжної ідентичності та культурного спротиву. Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід, що інтегрує методи візуального аналізу, візуальний аналіз для виявлення візуальних, семіотичних та комунікативних стратегій субкультурного протесту; контент-аналіз цифрових медіа (соціальні мережі, меми, цифровий арт) для дослідження сучасних форм протестної комунікації; кейс-стаді ключових українських візуальних проєктів протесту (цифрові плакати, NFT-ініціативи, меметичні кампанії) для виявлення локальних особливостей культурного опору в умовах війни; дискурс-аналіз текстів і візуальних матеріалів субкультурних спільнот для аналізу артикуляції альтернативних ідентичностей і соціального спротиву; емпіричне спостереження за онлайн-спільнотами та цифровими платформами — дослідження контенту, реакцій аудиторії та участі у візуальних акціях протесту в реальному часі. Наукова новизна полягає в міждисциплінарному аналізі трансформації субкультур у цифрову добу, зокрема в українському соціокультурному контексті, що формується під впливом війни, глобалізації та мережевих технологій. Висновки. У цифрову добу субкультура трансформується в гнучке мережеве явище, що поєднує протестну риторику, візуальну естетику та нові форми ідентичності. Вона слугує не лише каналом вираження спротиву, а й простором культурної самореалізації молоді. Особливо значущим є український контекст, де субкультурна естетика набуває рис національного культурного опору в умовах війни. Водночас інтеграція субкультур у масову культуру супроводжується ризиком втрати критичного потенціалу.  У дослідженні уточнено функції цифрового візуального контенту (зокрема мемів) як засобу горизонтального впливу, заснованого на спільному культурному кодуванні, пародії та сатирі. Такий підхід дозволяє репрезентувати цифрову субкультуру не лише як маргінальне або молодіжне явище, а як потужну складову сучасного культурного процесу