Формування культурної стійкості та національної ідентичності через інститути громадянського суспільства

Анотація

Мета статті – проаналізувати роль інститутів громадянського суспільства у формуванні культурної стійкості та національної ідентичності в умовах соціокультурних трансформацій, воєнних викликів і глобального інформаційного тиску шляхом виявлення механізмів, через які недержавні культурні ініціативи сприяють збереженню національних цінностей та  культурної спадкоємності. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує методи культурологічного аналізу, соціальної антропології, системного, аналітичного методів, що дозволить з’ясувати значення локальних культурних ініціатив та практик. Особливу увагу приділено дослідженню неформального культурного активізму в межах діяльності інститутів громадянського суспільства. Наукова новизна полягає в теоретичному узагальненні та визначенні культурної стійкості як динамічної здатності суспільства відтворювати й трансформувати ідентичність у відповідь на кризові явища. Систематизовано та проаналізовано роль сучасних громадянських інституцій як посередників між національним культурним наративом та локальними культурними практиками щодо утвердження національної ідентичності та висвітлено їхню здатність продукувати нові символічні сенси, активізовувати соціальну згуртованість і впливати на публічний простір. Висновки. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що інститути громадянського суспільства відіграють ключову роль у процесі формування культурної стійкості та збереження національної ідентичності, особливо в умовах соціополітичної нестабільності, воєнних конфліктів і гібридних інформаційних загроз. Громадянське суспільство не лише підтримує культурне життя на локальному рівні, а й створює умови для інституційної тяглості, смислової орієнтації та громадянської мобілізації. У культурологічному вимірі культурна стійкість постає як багатовимірний феномен, що охоплює ідентифікаційні, етичні, комунікаційні та адаптаційні компоненти, і в цьому контексті саме інститути громадянського суспільства стають простором перетину національної культури, повсякденних практик і символічного означення, забезпечуючи культурну тяглість в умовах постійних викликів, екзистенційних загроз та інших динамічних суспільних змін.