Цифрові спільноти як середовище креативних соціокультурних практик

Анотація

Мета статті – аналіз культурологічних аспектів формування та функціонування цифрових спільнот як середовища креативних соціокультурних практик. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні сукупності методів: культурологічного аналізу – для інтерпретації цифрових спільнот як феномену сучасної культури й осмислення їх впливу на формування нових культурних ідентичностей; описовий метод – при характеристиці прикладів цифрових креативних ініціатив в українському та міжнародному контекстах; метод аналізу кейсів – для аналізу конкретних проєктів; інтерпретативний підхід – у трактуванні культурних феноменів мемів, фан-творчості, DIY-рухів як способів вираження колективної ідентичності й спротиву. Наукова новизна отриманих результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу цифрових спільнот як середовища креативних соціокультурних практик у сучасному суспільстві, особливу увагу приділено креативним практикам, які набули нового сенсу під час повномасштабної війни, що дало змогу переосмислити творчу діяльність як форму громадянської активності, соціального впливу та культурного самовираження в умовах цифровізації. Висновки. Цифрові спільноти – це не просто інструменти комунікації, а потужні динамічні середовища, де відбувається активна креативна трансформація сучасної культури. Вони радикально переосмислюють традиційні уявлення про творчість, перетворюючи її з елітарної діяльності на доступний колективний процес. Цей феномен не лише сприяє демократизації творчості та формуванню нових культурних ідентичностей, а й постає каталізатором культурних інновацій та посилення соціальної згуртованості. В умовах сучасних викликів креативні соціокультурні практики в цифрових спільнотах стають важливим механізмом культурного опору, мобілізації та самозбереження нації, доводячи, що творчість може бути не лише естетичним актом, а й дієвим інструментом соціальних змін та консолідації перед обличчям загроз.