Архітектурні коди Брна в оркестровому творі Леоша Яначека «Симфонієта» і балеті Іржі Кіліана

Анотація

Мета статті полягає у вивченні балету І. Кіліана «Симфонієта» на основі однойменного оркестрового твору Л. Яначека. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує методи музикознавчого, хореографічного та культурного аналізу. Частково використано стилістичний аналіз музичного тексту твору Л. Яначека «Симфонієта», де виявлені ознаки національної ідентичності та архітектурної образності. Здійснено хореографічний аналіз балету І. Кіліана, спрямований на виявлення паралелей між пластичною мовою танцю і формотворчими принципами музики. Іконологічний підхід (за Е. Панофським) здійснено для трактування символічного змісту художніх форм у зв’язку з культурно-історичним контекстом. Метод культурологічної інтерпретації дозволив розглядати твори як частину ширшого культурного простору чеського модернізму. Наукова новизна роботи полягає в аналізі балету І. Кіліана «Симфонієта» та однойменного оркестрового твору Л. Яначека. Висновки. Балет «Симфонієта» І. Кіліана у прочитанні через іконологічну призму виступає як 1) сценічна адаптація музики Л. Яначека, 2) символічна реконструкція культурного простору Брна початку ХХ століття. Музичні частини, що самі по собі є архітектурними кодами міста (Замок, Королівський монастир, Вулиця, Ратуша) знаходять у хореографії Кіліана метафоричне втілення, де кожен елемент руху, структура простору та взаємодія тіл розкривають архетипи міського середовища та національної історії. Святкова фанфара і висхідні стрибки у першій частині є образом простору свободи, нового повітря визволеної держави. Замок, як уособлення стабільності та традиції, набуває в жіночих партіях другої частини нового, динамічного прочитання, історія передає живий рух, поєднуючи минуле і сучасне. Королівський монастир є місцем духовного зосередження і його дух втілений  у гармонічному, майже ритуальному танці пар, які ніби виростають із самої музики і давнини. Народна вулиця (четверта частина) наповнена енергією колективної радості, а хореографія і по формі, і по духу передає атмосферу національного свята. Заключна частина, пов’язана з образом ратуші, символізує не адміністративну владу, а цілісність громадського буття, що знаходить своє вираження у колі танцівників, образі гармонії і співжиття. Твір І. Кіліана не просто ілюструє музику Л. Яначека, він відкриває культурно-духовну суть міста Брна як символ чеської модерності, трансформуючи архітектурні форми у пластичні образи й підкреслюючи нерозривний зв’язок між простором, історією, національною свідомістю та мистецтвом.