Комунікативна майстерність піаніста-концертмейстера і вокаліста: навчальні та виконавські практики

Анотація

Мета роботи полягає у визначенні сутності, структури та ключових компонентів комунікативної майстерності піаніста-концертмейстера та вокаліста, обґрунтуванні її фундаментальної ролі у досягненні успішної творчої взаємодії в освітньому процесі вищих музичних навчальних закладів та у професійній концертній діяльності, а також в окресленні шляхів та педагогічних умов її ефективного формування. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, що поєднує теоретичний аналіз наукової літератури з музикознавства, музичної педагогіки, психології творчості та міжособистісної комунікації; системний метод для розгляду комунікативної майстерності як цілісної структури та аналізу взаємодії «піаніст-концертмейстер – вокаліст» як динамічної системи; порівняльний аналіз для зіставлення різних підходів до розуміння ролі учасників дуету; герменевтичний метод для тлумачення сутності творчої взаємодії; метод узагальнення для систематизації висновків. Емпіричною базою слугували дослідження, що відображають педагогічну та виконавську практику у сфері концертмейстерства та вокального мистецтва. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному обґрунтуванні комунікативної майстерності як фундаментальної інтегративної якості, що визначає успішність творчої взаємодії піаніста-концертмейстера та вокаліста через паритетний діалог, емпатію та ефективне використання комунікативних засобів, та у визначенні її ключової ролі для досягнення синергетичного ефекту в спільній інтерпретації. Висновки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що комунікативна майстерність піаніста-концертмейстера та вокаліста є фундаментальною, інтегративною основою їхньої успішної творчої взаємодії, яка визначає якість спільної інтерпретації вокального твору. Встановлено, що ця майстерність є багатокомпонентним феноменом, що охоплює глибокі психологічні та міжособистісні аспекти. Її структура ґрунтується на паритетному діалозі, емпатії, ефективному використанні вербальних та невербальних засобів комунікації. Підтверджено, що комплексне поєднання цих компетенцій веде до виникнення синергетичного ефекту. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення системи вищої музичної освіти через цілеспрямоване формування комунікативних навичок, оптимізації репетиційного процесу та підвищення якості концертної діяльності.