У моменті цивілізаційної трансгресії: теоретико-методологічні прелімінарії

Анотація

Мета дослідження – виявити теоретико-методологічну рамку форсайт-дослідження тенденцій цивілізаційного розвитку найближчих десятиліть. Методологія статті. В основу дослідження покладено міждисциплінарний, науково-критичний, скептико-емпіричний та контамінаційний підходи. За їхньою допомогою можна інтегрувати в наукове поле ментальні моделі з різних наукових дисциплін, сфер пізнання і практичної діяльності. Наступний етап дослідження – деконструкція. Здійснюється посилення системної аферентації за рахунок розриву звичних концептуальних зв’язків та трансдукції їхніх теоретико-гіпотетичних елементів у незвичні контексти. (Ре) (де) контекстуалізація наявних методологічних підходів до прогнозування та проєктування історико-культурного та соціокультурного розвитку дозволила віднайти нові пізнавальні зв’язки та здійснити їхній бриколаж. Метод мисленнєвого експерименту застосовано при фіксації стану «виходу на плато» в певній соціокультурній галузі. За результатами застосування окреслених методів формується нова теоретико-методологічна рамка. Наукова новизна. Відповіддю на технологічну сингулярність є метавсесвіт (вихід за межі «плато»), зокрема його складова – метакультурологія, що виступає як засіб контролю над ентропією. Висновки. Виявлено два фактори цивілізаційної трансгресії: унезалежнення техносфери (з неконтрольованою ентропією) та висока ймовірність домінування варварства (глобальний агресивний експорт ентропії). Якщо фактор демографічного росту не буде більше визначальним, то саме від метакультурологічного домену залежатиме майбутнє цивілізації. Метакультурологічна тріада охоплює культурні репрезентації (software), їхнє спадщинне втілення (hardware) та метафору як основу методології (programming language). Спадщинно-ретроспективний підхід спрямований на перманентне переосмислення спадщини, що полягає у зіткненні контекстів майбутнього, сьогодення і минулого. Подальші дослідження здійснюватимуться в теоретичному фреймі культурно-історичного процесу як зміни культурних логосів. Така візія є виправданою з огляду на те, що на сьогодні спостерігаються тенденції до консолідації елементів культурної системи, котрі в умовах гіперболічного зростання населення зазнали диференціації. Згідно з ретроспективним підходом саме культурний, а не економічний чи технологічний фактор є вирішальним. Загальна схема культурно-історичного розвитку включає три великі компоненти: теологія – технологія – метакультурологія. Цілісне дослідження наведених елементів має започаткувати теоретико-емпіричну базу для соціокультурного проєктування цивілізаційного розвитку.