Тембральна специфіка «хвиль Мартено» в релігійно-художній концепції О. Мессіана

Анотація

Мета дослідження – виявлення образно-семантичної та символічної специфіки тембральності «хвиль Мартено» в руслі релігійно-художньої концепції О. Мессіана. Методологія дослідження. Суттєвими для цієї роботи виявилися культурно-історичний, міждисциплінарний історико-культурологічний, а також аналітико-музикознавчий методи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше введено в мистецтвознавчий обіг матеріали щодо тембральної специфіки електронного музичного інструмента «хвилі Мартено», позначеної релігійно-художніми возріннями О. Мессіана. Висновки. О. Мессіан постає як унікальний митець ХХ століття, у творчості якого органічно поєднуються музика, віра та філософія. Його мистецтво – це не просто музично-звукове оформлення сакрального змісту, а цілісна релігійно-художня концепція, де кожен інтонаційний або тембровий елемент виконує символічну, богословську функцію. Світогляд композитора формувався під впливом провідних філософів і богословів ХХ століття: неотомістів Ж. Марітена та Е. Жільсона, П. Теяра де Шардена, Г. Марселя, архімандрита Кіпріана (Керна), чиї ідеї про єдність віри й розуму, духовну еволюцію та літургійну синергію глибоко резонували з його естетичним баченням. Це вписується в ширший контекст культури модерну, що прагнула синтезу мистецтва, релігії та науки. Особливого значення для «звукосвіту» Мессіана набувають «хвилі Мартено» – інноваційний електронний музичний інструмент, тембр якого для композитора був сонорним образом невидимого, трансцендентного. Їх звучання – форма теологічного досвіду, акустичне втілення Божественного світла і радості. У творах «Три маленькі літургії Божественної присутності» та «Турангаліла-симфонія» «хвилі Мартено» стають інструментом літургійного змісту: вони символізують внутрішній духовний стан, ангельські голоси або навіть саму Божественну Присутність. Їх звучання функціонує як своєрідна матеріалізація нематеріального. На нашу думку, різноманітні інтерпретації «хвиль Мартено» у творах Мессіана насамперед об’єднані вираженням сакрального начала, яке постає багатогранним і динамічним. Залежно від контексту цей звук може уособлювати природу, космос чи християнські символи – від експресивного звучання до медитативної атмосфери. Він створює звуковий простір, що виходить за межі земного досвіду, стаючи ключовим елементом інтонаційної мови композитора. Отже, творчість О. Мессіана демонструє, як музика може стати медіатором між Земним і Небесним, між тілесним і метафізичним. Вона утверджує єдність мистецтва й віри як місії митця, а тембральна специфіка «хвиль Мартено» стає простором духовного одкровення.