Режисура як культуротворча практика: формування подієвого досвіду в сучасній музичній культурі України
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2025.344238Ключові слова:
режисура, режисерські стратегії, подієві музичні проєкти, культуротворча практика, культурний текстАнотація
Мета статті – розкрити культуротворчу функцію режисури та проаналізувати її ключові стратегії у формуванні цілісного художнього досвіду в сучасних українських музичних подієвих проєктах. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні: системного аналізу – для розгляду музичного проєкту як полікодної, гібридної системи, де режисура є ключовим елементом, що забезпечує інтеграцію (синтез) музики, простору та технологій; методу кейс-стаді – для глибокого, детального вивчення окремих, репрезентативних прикладів з метою виявлення типових та унікальних режисерських стратегій, застосованих, зокрема, в умовах воєнного часу; культурологічний та семіотичний аналіз – для тлумачення режисури як процесу творення культурних смислів (семіозису). Наукова новизна полягає у розгляді режисури як ключової культуротворчої практики, яка формує подієвий досвід у сучасній музичній культурі України в умовах суспільних трансформацій, демонструючи її перехід до організації емоційного досвіду, що функціонує як механізм творення колективної пам’яті. Уточнено класифікацію режисерських стратегій на прикладі трьох гібридних форматів: фестиваль (режисура як перетворення простору на смисл), музична вистава (режисура як створення емоційної насиченої драми) та Livestream-концерт (режисура як медіакомунікація та персоналізація досвіду). Висновки. Режисура в сучасних подієвих проєктах функціонує як ключова культуротворча практика та засіб організації емоційного досвіду, здатні інтегрувати музику, візуальний ряд і технології в єдиний художній твір, що зберігається в колективній пам’яті. Кожен із типових проєктів має своє конкретне режисерське завдання: для фестивалів це перетворення простору на смисл (через багатосценовість), що впливає на соціальну взаємодію; для вистав – створення емоційної насиченої драми для культурної рефлексії; для Livestream-концертів – персоналізація досвіду та режисура медіакомунікації. Технологічна режисура є чинником трансформації ролі глядача на учасника або свідка, забезпечуючи подовження досвіду поза його часові межі. В умовах війни це критично важлива соціокультурна функція, що забезпечує стійкість української культури та її міжнародну комунікацію.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
