Композиція як базова складова професійної підготовки дизайнера: теоретичне обґрунтування та емпірична перевірка

Анотація

Мета статті – теоретично обґрунтувати та емпірично перевірити роль композиції як фундаментального компонента професійної підготовки дизайнера в сучасному цифровому контексті. Методологія дослідження включає теоретичний аналіз історичних моделей композиції, контент-аналіз освітніх програм (вітчизняних і міжнародних), анкетування студентів, eye-tracking експеримент і кейс-аналіз 14 реальних дизайн-проєктів (2018–2024). У дослідженні запропоновано трикомпонентну модель мислення: композиція → макет → сітка, що описує логіку побудови ефективної візуальної системи у графічному та UI/UX-дизайні. Застосовано описову статистику, t-тест, ANOVA, кореляційний аналіз і візуалізацію даних (теплові карти, траєкторії погляду). Наукова новизна статті полягає в поєднанні класичних принципів композиції із цифровими інструментами та емпіричними показниками когнітивного навантаження, що дозволяє визначити композицію не лише як художній, а і як когнітивно-функціональний інструмент. Встановлено, що раннє та системне навчання композиції суттєво впливає на успішність у суміжних дисциплінах (типографіка, UI/UX), знижує когнітивне навантаження користувачів, підвищує якість візуальних рішень і сприяє досягненню бізнес-цілей. Виявлено, що дизайнери, які мислять композиційно, демонструють вищу продуктивність, гнучкість та ефективність у роботі над цифровими інтерфейсами. Висновки засвідчують необхідність перегляду педагогічних підходів: інтеграції композиційного мислення протягом усієї освітньої траєкторії, активного використання цифрових інструментів (Figma, CSS Grid), залучення міждисциплінарних форматів та розробки об'єктивних методів оцінювання. Композиція розглядається як міждисциплінарна мова, що об’єднує візуальне, когнітивне та технічне. Її навчання має стратегічне значення для формування фахівців, здатних працювати в умовах інформаційної складності, швидкозмінного середовища й високих вимог до інклюзивності.