Вступ художника Олега Мінька до лав Спілки художників УРСР: між мистецтвом та ідеологією

Анотація

Мета роботи – проаналізувати особливості вступу українського художника О. Мінька до Львівської обласної організації Спілки художників УРСР та визначити творчі здобутки автора, що стали підставою для прийняття до об’єднання. Методологія дослідження. Застосовано біографічний та культурно-історичний методи, а також метод формального аналізу творів мистецтва. Біографічний метод використано для вивчення біографічних документів і життєтворчості митця та визначення впливу соціальних обставин і професійного середовища на формування його художніх ідей та образів. Культурно-історичний метод застосовано для вивчення офіційної та неофіційної творчості О. Мінька, яку він здійснював водночас. Використаний метод дозволив врахувати політичну кон’юнктуру, ідеологічні вимоги Спілки художників УРСР та сприяв хронології викладу матеріалу. Методом формального аналізу творів мистецтва вивчено візуальні складові та їх організацію у творах О. Мінька. Наукова новизна роботи полягає в комплексному дослідженні процесу вступу О. Мінька до Спілки художників УРСР у секцію декоративно-прикладного мистецтва на основі архівних матеріалів та фотографій його маловідомих творів. Вперше проаналізовано художні та ідейні особливості офіційних робіт митця, зокрема декоративного ткацтва, гобеленів, агітаційних композицій, а також частково живопису і графіки, які раніше залишалися поза увагою дослідників. До наукового обігу введено низку маловідомих творів, що суттєво доповнюють каталог творчої спадщини художника та розширюють уявлення про його мистецький доробок. Доведено, що в науковому дискурсі була висвітлена переважно нонконформістська творчість О. Мінька, тоді як конформістський пласт його діяльності, пов’язаний зі вступом до Спілки художників УРСР, залишався недослідженим. Висновки. Дослідження вперше вводить до наукового обігу архівні матеріали, що розкривають обставини вступу О. Мінька до Спілки художників УРСР. Встановлено, що представлені твори – декоративне ткацтво, гобелени та агітаційні композиції – були адаптовані до вимог радянського офіційного мистецтва. Художнє ткацтво базувалися на народних традиціях в авторському переосмисленні. Висвітлено складні умови творчого функціонування митця в радянській системі. Розширено уявлення про творчість О. Мінька другої половини 60-х. Показано, що він як художник-шістдесятник намагався балансували між особистим художнім баченням і вимогами офіційної художньої культури, а це забезпечило його прийняття до Спілки художників УРСР у 1970 р.