Стилістичні риси українського орнаменту доби модерну: синтез європейських впливів і національних традицій

Анотація

Мета роботи – дослідити стилістичні особливості українського орнаменту доби модерну в контексті синтезу європейських художніх впливів та національних традицій; розглянути специфіку формотворення, декоративності та символічного змісту орнаменту як вияв національної ідентичності в умовах загальноєвропейських культурних трансформацій кінця ХІХ – початку ХХ ст. Методологічну основу дослідження становлять принципи історико-культурного, мистецтвознавчого та стилістичного аналізу. Застосовано порівняльно-типологічний метод для виявлення взаємовпливів української та європейської орнаментальної традиції, а також культурологічний підхід, що дозволяє інтерпретувати орнамент як носій національного культурного коду. Аналітичний метод використано для систематизації художніх форм і мотивів у творчості українських митців. Наукова новизна статті. У роботі узагальнено український орнамент модерну як явище художнього синтезу, у якому поєднано європейську модерністську естетику Європи з національною традицією народного декоративного мистецтва. Доведено, що українські митці не лише адаптували форми стилю ар-нуво, а й трансформували їх відповідно до власної системи символів і пластичної мови. Орнамент постає не лише декоративним елементом, а й засобом художнього мислення, через який виявляється філософія гармонії людини, природи і нації. Висновки. Український орнамент доби модерну став результатом складного процесу культурної взаємодії, у якому злиття європейських впливів і національних традицій створило унікальний тип національного стилю. Його характерними рисами є лінеарність, стилізація природних форм, символічність, ритмічна узгодженість і колористична гармонія, що в поєднанні формувало візуальний образ української культури, орієнтованої на модерні європейські тенденції, але глибоко вкоріненої в народне світосприйняття. Орнамент модерну став однією з провідних форм самовираження українського художнього модернізму та важливим чинником становлення національної мистецької ідентичності.