«Прелюдія» № 6 (op. 28) Фридерика Шопена: художньо-образний та виконавський аспекти

Анотація

Мета роботи – здійснити комплексний музикознавчий і виконавський аналіз «Прелюдії» № 6 h-moll Ф. Шопена, розкрити її художньо-образний зміст, особливості структури, драматургії та засобів музичної виразності, а також надати методичні рекомендації щодо опанування цього твору студентами навчальних закладів культури і мистецтв. Методологія дослідження полягає в застосуванні методу комплексного музикознавчого і виконавського аналізу, що охоплює біографічний, історико-культурний і жанрово-стильовий методи, а також різні види аналізу твору: структурний (для визначення особливостей форми, тематизму, гармонії, фактури), семантичний (для розкриття художньо-образного змісту і драматургії) та виконавський (для характеристики виконавських засобів виразності). Наукова новизна. Уперше в українському музикознавстві здійснено комплексний музикознавчий і виконавський аналіз «Прелюдії» № 6 Ф. Шопена та надано деякі методичні рекомендації щодо опанування цього твору студентами навчальних закладів культури і мистецтв. Висновки. Ця мініатюра належить до лірико-скорботних сторінок музики Ф. Шопена. Драматургія твору заснована на конфліктній взаємодії двох контрастних образів, які втілені у різних пластах фактури. У партії лівої руки звучить щира лірична мелодія, яка весь час прагне рухатися вгору до світла і надії (уособлення суб’єктивних почуттів людини). Однак її розвиток постійно сковує акордовий супровід у партії правої руки, у якому упродовж майже усієї п’єси монотонно повторюються репетиції восьмих (втілення трагічної об’єктивної реальності). Під впливом цього остинатного супроводу мелодія поступово втрачає свій висхідний напрямок, стає знесиленою та безрадісною. Її останнє проведення сприймається як сумний спогад про надії, які вже ніколи не здійсняться. Головними завданнями у роботі виконавців над цією «Прелюдією» визначено глибоке розуміння художньо-образного змісту і драматургії твору, а також ретельна робота над усіма виконавськими засобами виразності, які потрібно спрямувати на розкриття художнього образу.