Поліфонічність в українській інструментальній музиці

Анотація

Мета роботи – розкрити питання поліфонічності української інструментальної музики в історично-теоретичному аспекті у контексті традицій та сучасних тенденцій розвитку музичного мистецтва. Методологія роботи включає принципи систематизації та узагальнення інформації, методи історико-теоретичного та музикознавчого аналізу, які дали змогу проаналізувати та систематизувати відомі наукові дослідження з проблеми становлення української інструментальної музики, дослідити творчість українських композиторів та узагальнити інформацію щодо поліфонічності їхніх інструментальних та симфонічних творів. Наукова новизна полягає у висвітленні української інструментальної музики у контексті поліфонізму сучасного мистецького мислення та фольклорних основ українського мелосу. Висновки. Звернення до прийомів поліфонічного письма, поліфонічна обробка народних пісень, яка залишається популярним жанром у інструментальній творчості українських композиторів, має глибоку традицію в національній музичній культурі. Це підтверджується великою кількістю творів різних жанрів та для різного складу виконавців. Поліфонію у творчості українських композиторів можна розглядати як основу художнього мислення, на якій ґрунтується художність музичного мистецтва. Поліфонічність, як характерна ознака української народної пісенної творчості та часте звернення композиторів-інструменталістів до фольклорних джерел надає їхнім творам справжньої унікальності і є важливим засобом збереження та популяризації фольклорної музичної спадщини, поєднання традицій з сучасними академічними виконавськими практиками.