Фактура і рух: новітні форми невербального сценічного висловлювання

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2025.344479

Ключові слова:

фактура, театр ляльок, тілесність, перформенс, рух, жест

Анотація

Мета статті – проаналізувати особливості оживлення фактури через рух і тілесну взаємодію. Методологія дослідження полягає в здійсненні міждисциплінарного аналізу, що поєднує підходи театрознавства, хореології та перформативних студій у вивченні сучасного театру ляльок. Наукова новизна дослідження полягає в розкритті ролі фактури як сценічного співвиконавця, що здатен трансформуватися завдяки тілесній взаємодії з актором у межах вистави театру ляльок; висвітленні трьох типів взаємодії між актором та матерією: як продовження руху, як об’єкта оживлення, як суб’єкта сценічної присутності. Висновки. У процесі аналізу перформативних стратегій сучасного театру ляльок виявлено значне тяжіння до домінування тілесного висловлювання над вербальним, а також візуальної образності та матеріальної присутності об’єкта. Така трансформація зумовлена як загальною еволюцією театральної мови, так і специфікою естетичних метамодерністських парадигм, що тяжіють до синтезу, багатошаровості та коливання між протилежними художніми установками. Театр ляльок, перебуваючи на перетині перформативних практик, демонструє особливу здатність до інноваційного переосмислення ролі актора, об’єкта і руху. На основі аналізу українських та європейських вистав було визначено три ключові моделі взаємодії тілесного та матеріального: фактура як продовження руху, фактура як об’єкт оживлення, фактура як автономна сценічна сутність. У першому випадку матеріал підсилює тілесний жест, візуалізує внутрішній стан актора або формує сценічну атмосферу; у другому – він набуває характеристик персонажа, наділеного семантичною виразністю; у третьому – виступає як повноцінний співучасник дії, що не підпорядковується виключно виконавській волі актора, а здатен породжувати нові смисли через власну присутність. Отже, сучасний театр ляльок розширює традиційні межі інтерпретації сценічної дії, де рух, фактура і простір функціонують не як вторинні елементи постановки, а як носії смислу, що формують цілісне полотно вистави.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-25

Номер

Розділ

Сценічне мистецтво