Артінсталяції як мистецький код Революції Гідності: від стихійних об’єктів до культурної пам’яті

Анотація

Метою дослідження є визначення ролі артінсталяцій як складової візуального коду протестної культури, їхня семіотична інтерпретація та аналіз впливу на формування колективної пам’яті про Революцію Гідності. Методологічну основу дослідження становить комплекс міждисциплінарних підходів, що поєднує методи культурології, мистецтвознавства, соціології та семіотики, що дозволяє всебічно проаналізувати феномен артінсталяцій Революції Гідності як складової візуальної культури протесту. Поєднання цих методів забезпечує комплексне вивчення феномену артінсталяцій Революції Гідності як важливого елемента візуальної культури протесту та складової сучасного культурного ландшафту України. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному осмисленні артінсталяцій Революції Гідності як цілісного мистецького коду протесту, що вперше розглянуто не лише як сукупність окремих візуальних об’єктів, а і як системний феномен, який формував символічний простір Майдану та вплинув на подальші культурні трансформації в Україні. Висновки. Артінсталяції Революції Гідності постають як унікальний феномен сучасної української культури, у межах якого мистецтво, протест і громадянська самоорганізація утворили єдиний символічний простір. Вони виконували естетичні, комунікативні, мобілізаційні та меморіальні функції, перетворюючи Майдан на відкритий простір співтворчості та формування смислів. Аналіз показав, що ці об’єкти стали важливими носіями емоційної та історичної пам’яті, а їхня подальша музеєфікація та документування сприяють збереженню цінностей і досвіду Революції Гідності. Отже, артінсталяції Майдану можна розглядати як потужний мистецький код протесту та значущу складову формування сучасного культурного ландшафту й колективної пам’яті українського суспільства.