Навчальна дисципліна «Зразки сучасної хореографії»: методологічне підґрунтя

Анотація

Мета статті – виявити основні методологічні підходи до викладання дисципліни «Зразки сучасної хореографії» в закладах вищої освіти України. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, що поєднує аналітичний, порівняльний, історико-хронологічний, мистецтвознавчий методи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано місце навчальної дисципліни «Зразки сучасної хореографії» в системі хореографічної освіти України, визначено її змістове наповнення та виявлено методологічні підходи до її викладання. Висновки. Навчальна дисципліна «Зразки сучасної хореографії» є наймолодшою серед подібних дисциплін з інших різновидів танцювального мистецтва, тісно взаємодіє з освітніми компонентами з теорії та методики викладання модерн-джаз танцю та танцю контемпорарі. Поняття «зразковий» стосовно танцювальних творів є доволі суб’єктивним, формується на перетині професійної думки фахівців, індивідуальної педагогічної позиції викладача та домінантних естетичних орієнтирів певного історичного періоду. Наявність значних збігів у змісті дисципліни «Зразки» в різних закладах вищої освіти свідчить, з одного боку, про визнання певного кола хореографів і творів як еталонних, а з іншого – про тенденцію до стандартизації змісту, що водночас допускає варіативність методичних підходів до викладання. Викладач має право самостійно формувати зміст дисципліни, реалізуючи принцип академічної свободи, добирати зразки, які мають відповідати вузькопрофесійним вимогам підготовки хореографа та загальним змістовим і методичним принципам хореографічної освіти, з урахуванням обмеженого навчального часу, передбаченого освітньою програмою. Дотримуючись принципів наступності та послідовності, найраціональніше вводити «Зразки сучасної хореографії» до навчального процесу на 2–3 курсах. Вивчення зразків сучасної хореографії виконує не лише навчально-тренувальну, а й мотиваційно-творчу функцію, стимулюючи самостійну художню діяльність студентів. Пріоритетом у вивченні зразків сучасного танцю є не досягнення ідеальної технічної форми, а занурення у творчий процес, осмислення механізмів формування хореографічної структури та стильових особливостей, що відповідає процесуально орієнтованій парадигмі танцювального мистецтва ХХ – початку ХХІ століття.