Орієнталістська парадигма в європейській музиці XVIII–XIX століть

Анотація

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки музичного орієнталізму в європейській традиції XVIII–XIX століть шляхом аналізу ладових, ритмічних, тембрових та драматургічних засобів, за допомогою яких у музичному мистецтві конструювався образ Сходу як «іншого». Методологічна основа дослідження базується на історично-концептуальному, герменевтичному методі та компаративному аналізі фактологічних даних з опорою на праці Чан Юй-Чі, Чжун-Юань Чанг, Р. Ґолянека, М. Коллінза, Г. М. Міллера,  Е. Зітер, Дж. Морана та ін.  Наукова новизна роботи полягає в осмисленні музичного орієнталізму XVIII–XIX століть як художньо сконструйованого феномену, сформованого в межах західної естетичної та ідеологічної системи, а не як прямого відображення музичних традицій Сходу. Орієнталістські стилі розглянуто як умовні акустичні маркери екзотики, що функціонують незалежно від конкретного етнокультурного джерела та не потребують етнографічної точності. Висновки. Музичний орієнталізм у європейській культурі XVIII–XIX століть сформувався як умовна художня модель, породжена західною естетичною та ідеологічною складовою. Образ «Сходу» в музиці здебільшого мав уявний характер і функціонував як символ екзотики та інакшості. Так звані «східні» стилі - турецький, китайський, індійський, використовувалися як взаємозамінні знаки, не орієнтовані на етнографічну достовірність.  В оперній та академічній музиці XIX – початку XX століття орієнталістська стилістика часто підтримувала ієрархію «свого» і «чужого», закріплюючи етнічне забарвлення за другорядними персонажами, тоді як головні герої залишалися в межах універсальної європейської мови. Водночас окремі напрями, зокрема угорський стиль, демонструють можливість більш автономного розвитку «чужого» матеріалу в європейській традиції. Загалом еволюція музичного орієнталізму віддзеркалює ширші соціокультурні трансформації Нового часу: шлях від романтизованого естетичного захоплення образом Сходу до його системної ідеологічної та культурної інструменталізації в межах західного художнього мислення.