Пісні української боротьби в культурній ідентичності нації: передумови, постаті

Анотація

Мета роботи – дослідити передумови та роль пісень української боротьби періоду січового стрілецтва у творенні культурної ідентичності нації; охарактеризувати історичну та культурну тяглість українського пісенного мистецтва упродовж визвольних змагань; окреслити значення пісенної спадщини в культурній ідентичності нації. Методологія статті має в основі культурологічний, музикознавчий, порівняльний аналізи.  Культурологічний аналіз дозволив дослідити пісні січових стрільців у контексті історичних, соціальних, культурних процесів в Україні означеного періоду, що сприяли їхньому виникненню й розвитку. Порівняльний аналіз дав можливість визначити спільні й відмінні риси, мотиви, тематику, авторів пісень січового стрілецтва  та відслідкувати еволюцію розвитку пісенного жанру. За допомоги музикознавчого підходу представлено вокальні, поетичні, інструментальні твори про війну, авторів музики української боротьби періоду УСС (українського січового стрілецтва), професійних композиторів, поетів, означено їх внесок у розвиток пісенної спадщини часів війни, що стала засобом творення світогляду та зброєю духовного опору українців. Наукова новизна дослідження. Уточнено мистецтвознавчі, культурологічні, історико-соціальні передумови виникнення пісень української боротьби січового стрілецтва та їх значущість у збереженні та відтворенні культурної спадщини українців. Висновок. Пісні української боротьби постають як зброя національної самоідентифікації в умовах воєнного часу. Вони сублімують музичний фольклор, духовну культуру, героїчний епос визвольних воєн, вокально-поетичні мотиви української багатоголосної пісенної спадщини. Пісні січового стрілецтва стали акумулятором звитяги, натхнення та піднесення бойового духу, зростання патріотизму, створення військового фольклору для передачі новій генерації автентичної стрілецької мелодики як зброї в теперішній боротьбі за культурну ідентичність, за право називатись українцями.