Традиційні струнно-щипкові інструменти як художній вияв існування та самоусвідомлення народу в контексті української ментальності

Анотація

Мета статті – дослідити та висвітлити питання щодо традиційних українських струнно-щипкових інструментів як художнього вияву існування і самоусвідомлення народу в контексті національної ментальності. Методологія дослідження включає історичний та аналітичний методи, методи узагальнення та систематизації, що дало можливість проаналізувати та систематизувати наявні наукові дослідження з обраної теми, висвітлити історичні особливості поширення струнно-щипкових інструментів в Україні та їх розвиток і наступність. У статті розкрито етапи становлення інструментального мистецтва в Україні, акцентовано на проблемі щодо місця гітари в академічній і народній музиці. Наукова новизна полягає в здійсненні огляду українських струнно-щипкових інструментів від стародавніх часів до сьогодення в контексті української ментальності; дослідженні української інструментальної традиції як художнього вияву самоусвідомлення народу в контексті української ментальності. Висновки. Дослідження в галузі української народної інструментальної творчості дають змогу розглядати її як мистецький і ментальний феномен, що допомагає не тільки відтворити реалістичний образ культурного життя українського народу, водночас збагачуючи сучасний мистецький простір, а й зрозуміти її як художній вияв існування та самоусвідомлення народу. Подальші напрями дослідження можуть бути спрямованими на більш широке висвітлення інформації про народні струнні інструменти, що історично побутували на території України, на відповідний репертуар, можливості реконструкції та відтворення автентичного звучання, а також питання щодо їх використання в сучасній музиці.