Роль труби у творчості Євгена Станковича (за матеріалами інтерв’ю з композитором)
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2025.352018Ключові слова:
творчість Євгена Станковича, труба, темброве мислення, семантика інструмента, українська музикаАнотація
Метою статті є висвітлити семантичні, жанрово-стильові та філософські аспекти функціонування труби у творчості Євгена Станковича. Основою для аналізу є його авторські висловлювання, які були зафіксовані під час бесіди-інтерв’ю 19 серпня 2025 року. У центрі уваги дослідження – виявлення індивідуальних особливостей тембрового мислення композитора, зокрема щодо специфіки трактування труби як одного з найбільш експресивних інструментів симфонічного оркестру. Методологічну основу статті становить поєднання дослідницьких підходів, необхідних для повноцінного аналізу композиторського світогляду: аналітичного (для виокремлення та класифікації функцій труби), інтерпретаційного (для розкриття семантичних шарів її використання) та герменевтичного (для глибокого осягнення авторського задуму). Єдність теоретичного та емпіричного рівнів аналізу включає узагальнення ключових положень сучасної музикознавчої думки щодо інструментальної семантики та творчості Євгена Станковича в поєднанні з ексклюзивними коментарями самого композитора. Такий двоєдиний підхід дає можливість максимально точно реконструювати індивідуальну логіку його творчої візії, з’ясувати внутрішні мотиви тембрових рішень та інструментальних уподобань. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві на основі першоджерела – особистих, раніше неопублікованих висловлювань Євгена Станковича, зафіксованих під час спеціалізованого інтерв’ю, – систематизовано та глибоко розкрито його погляди на семантику труби. Висновки. Роль труби у творчості Євгена Станковича постає багатоплановою: від драматургічного структуротворення до символічного осмислення як голосу внутрішнього пориву й духовної енергії. Ставлення композитора до інструмента ґрунтується на творчій інтуїції, філософічності та довірі «внутрішньому голосу».
Посилання
Ashykhmina, N., & Dashkovskyi, V. (2025). The manifestation of the synthesis of arts on the example of the concerto genre. Current Issues in the Humanities, 83(1), 40–46. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/83-1-6 [in Ukrainian].
Benziuk, O. (2014). Open interpretation: towards the problem statement. Herald of the National Academy of Culture and Arts Management, 4, 46–49 [in Ukrainian].
Berehova, O. (2013). Integrative processes in the musical culture of Ukraine in the 20th–21st centuries. In-t kulturolohii NAM Ukrainy [in Ukrainian].
Vakaliuk, P. (2015). Ways of developing music for the trumpet by Ukrainian composers of the second half of the 20th century (genre mainstreams). History of the formation and prospects for the development of wind music in the context of the national culture of Ukraine and abroad, 7, 36–42 [in Ukrainian].
Kokhanyk, I. (2017). Musical style as a sphere of communication for composer, performer, musicologist. Kyiv Musicology, 55, 70–81 [in Ukrainian].
Tukova, I. (2019). The sound-seeking tendency in the compositional practice of the second half of the 20th – early 21st century. Journal of the Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music, 3(44), 56–69. DOI: https://doi.org/10.31318/2414-052x.3(44).2019.189630 [in Ukrainian].
Shevchenko, D. (2022). The Postmodern era in the context of meta-narrative settings. Herald of the National Academy of Culture and Arts Management, 4, 136–141. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2022.269404 [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
