Художньо-естетичні особливості спортивного бального танцю крізь призму зміни культурно-мистецької парадигми

Анотація

Мета статті – виявити художньо-естетичні особливості та тенденції розвитку спортивного бального танцю в контексті специфіки культурно-мистецької парадигми модернізму, постмодерну та метамодернізму. Методологія дослідження. Застосовано дедуктивний метод, метод формального аналізу, семіотичний метод, герменевтичний метод, метод компаративного аналізу та ін. Дослідження спортивного бального танцю в межах міждисциплінарних методів відкриває перспективи для подальшого розвитку теорії культури, мистецтва та естетики в умовах складних соціокультурних трансформацій. Наукова новизна. Уточнено ключові характеристики модернізму, постмодерну та  метамодернізму і обгрунтовано феноменологічні та онтологічні підходи до аналізу спортивного бального танцю; розглянуто трансформації, що відбуваються на художньо-естетичному рівні спортивного бального танцю під впливом зміни культурно-мистецьких парадигм. Висновки. Як частина традиції хореографічного мистецтва спортивний бальний танець включає в себе різнорідні школи та стилі, інтегруючи детерміновані в них специфічні характеристики і естетичні принципи. Протягом століття еволюції художньо-естетичні особливості спортивного бального танцю лишаються унікальним відображенням природи культурно-мистецьких парадигм, що отримало виявлення в: динаміці організації структурних елементів фігур і композицій танцю з типовою геометричною лінійністю, чіткою формалізацією фігур та вертикальною орієнтацією корпусу (модерн); удосконаленні танцювальної форми, збільшення амплітуди рухів і нахилів, довжини кроку, ускладненні ритмічного малюнку та, як наслідок, посиленні емоційності подачі (постмодерн); осциляції між категоріями спорту і мистецтва танцю, поєднанні контрастних темпів, музичної еклектики та синтезуванні стилів, артикулюванні можливостей інтегрування технічної складності та глибокого рівня емоційної насиченості (метамодернізм). Положення танцювальної пари, а власне її знаково-символьна наочність, є виражанням онтологічного прагнення до трансцендентності, а створені нею в процесі виконання програми архетипічні образи відображають відродження духовності та прагматичний романтизм.