Аплікатура як засіб досягнення темброво-виражальних засобів у сучасній саксофонній практиці
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2026.356305Ключові слова:
саксофон, аплікатура, виконавство, темброва виражальність, інтерпретація, камерно-інструментальна музика, саксофонний концертний та педагогічний репертуарАнотація
Мета пропонованої статті роботи полягає у висвітленні аплікатури як одного з провідних засобів формування темброво-виражальної палітри сучасного саксофоніста та з’ясуванні її ролі в концертній і педагогічній практиці. Методологія роботи спирається на поєднання комплексного й аналітичного підходів: застосовано виконавсько-акустичний аналіз для визначення впливу основної та допоміжної аплікатур на тембровий спектр інструмента; аналітичний метод – для аналізу аплікатурних систем духових інструментів, а також власний виконавсько-педагогічний досвід автора статті, спрямований на виявлення практичних закономірностей впливу аплікатури на темброво-виражальні засоби саксофона. Наукова новизна полягає в уточненні функційного значення аплікатурних варіантів у сучасній саксофонній практиці та окресленні їхнього потенціалу як важливого засобу тембрового моделювання, що виходить за межі традиційної технічної ролі. Висновки. У роботі доведено, що аплікатура є важливою складовою художнього мислення, яка дозволяє виконавцю точно керувати тембровими відтінками, адаптуватися до полістилістичних умов сучасної музики й ефективно вибудовувати інтерпретаційну логіку. Проаналізовано значення різних видів аплікатур на формування тембрової палітри, артикуляційних прийомів та розширених технік, зокрема portamento, bisbigliando, флажолетів, мікроінтервалів, акордового багатозвуччя. Висновки підтверджують, що аплікатура в сучасному саксофонному мистецтві функціонує як комплексний виражальний ресурс, який підсилює техніко-художню свободу музиканта й сприяє формуванню його унікальної манери гри на названому інструменті. Такий підхід робить аплікатуру не просто технічним елементом виконавства, але й важливим засобом творчого самовираження і розвитку сучасної саксофонної практики.
Посилання
Apatskyi, V. (2003). The use of technical means in the contemporary Ukrainian methodology of teaching wind instruments. Mystetstvoznavstvo Ukrainy, 3, 106–110 [in Ukrainian].
Berehova, O. (2000). Postmodern tendencies in chamber works of Ukrainian composers of the 1980s–1990s. Candidate’s thesis. Kyiv [in Ukrainian].
Vovk, R. (2004). History, acoustic nature and expressive possibilities of clarinet fingering. Candidate’s thesis. Kyiv [in Ukrainian].
Vovk, R. (2005). Optimisation of fingering as an effective means of achieving timbral and dynamic equality of the scale and clarinet technique. Teoretychni ta Praktychni Pytannya Kulturologii, 18, 89–97 [in Ukrainian].
Hrybinenko, Y. O. (2006). Musical poly-stylism in the light of intertextuality theory. Extended abstract of candidate’s thesis. Odesa [in Ukrainian].
Krupei, M. (2004). Main theoretical and technological aspects of the formation of the saxophonist’s performance skills. Naukovyi Visnyk Natsionalnoi Muzychnoi Akademiyi Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho, 40 (10), 36–47 [in Ukrainian].
Krupei, M. (2003). Saxophone in the context of music performance development. Naukovyi Visnyk Natsionalnoi Muzychnoi Akademiyi Ukrainy imeni P. I. Chaikovskoho, 26(9), 269–284 [in Ukrainian].
Krupei, M. (2006). Stylistic foundations of the formation of the saxophonist’s performance skills (in the context of 19th–20th century music). Extended abstract of candidate’s thesis. Odesa [in Ukrainian].
Bartolozzi, B. (1967). New Sounds for Woodwind. Oxford University Press [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
