Оперний код і концепт «смерті автора» у фільмі Френсіса Форда Копполи «Тетро»

Анотація

Мета роботи – розкрити інтертекстуальні звʼязки крізь призму оперного коду та виявити метатекстовий шар фільму Ф. Копполи «Тетро» в контексті концепту «смерть автора» Р. Барта. Методологія дослідження передбачає поєднання семіотичного аналізу та теорії інтертекстуальності із залученням постструктуралістських ідей Р. Барта. Наукова новизна полягає у інтерпретації міжтекстових взаємин і оперного коду, спрямованої на виявлення прихованого наративу фільму. Висновки. У фільмі Ф. Копполи «Тетро» (2009) крім «фронтальної» напівавтобіографічної оповіді виокремлюється значний інтертекстуальний шар, а також метанаратив, що акцентує проблематику постструктуралізму (взаємостосунки автора, тексту, мови, письма) і постає як втілення бартівського концепту «смерті автора», розіграного «в особах». Така інтерпретація стає можливою завдяки суміщенню модусів «кінематографічної правди» та «оперної умовності», введеному кінематографічному символу інтертекстуальності, а також широким міжтекстовим зв’язкам, що реалізуються в тому числі за допомогою оперного коду. Оперний код виступає генетичним прототипом інтертекстуальності та актуалізує інтертекстуальні звʼязки, які послаблюють наратив про колізії родини Тетрочіні та виявляють паралельний метадискурс. У контексті семіотичного підходу специфічна напруга, що усвідомлюється глядачем, виникає при спробі кінематографічними засобами описати феномени тексту, письма, автора, мови, роботу механізмів інтертекстуальності, ґенезу тексту. При цьому спільними для родини й літератури постають проблеми генезису, історії, спадкоємності, які розкривають тему «мук творчості» сучасного автора в тотальному полі інтертекстуальності. Передбачається подальше дослідження оперного коду кінематографічного тексту, втіленого різними засобами: згадка в діалогах, візуальний маркер, музична цитата, кіноцитата.